вони з’явилися тут пізніше п’ятдесятого року після Різдва Христового, що приблизно збігається з останньою фазою поглинення фінікійської цивілізації римлянами в Середземноморському регіоні і її поступовим зникненням.
Я урвав його:
– Римляни так старанно поглинули Фінікію та всі її вироби, що ми знаємо про них дуже мало…
Я перевів свою увагу на Саллі. Вона перебувала в пречудовому настрої, на відміну від попередніх шістьох тижнів, коли вона була похмура й неуважна. Вона помила собі волосся, й воно стало блискучим і м’яко сяяло на світлі. Її шкіра світилася золотими відтінками там, де на неї падало сонце, а ще вона нафарбувала собі губи й драматично підмалювала очі. У мене стислося серце, коли я побачив її красу. Я силоміць перевів свою увагу на столи зі знахідками.
– Окремі висновки дозволяють зробити гончарні вироби, – сказав Пітер. Він показав на велику купу черепків, уламків і дуже малу кількість виробів, які збереглися повністю. – На всіх, за єдиним винятком, немає жодного напису. А ось і виняток.
Він підняв черепок, який лежав на почесному місці, й передав його Лорену. Хоч усі його бачили й ним милувалися, ми тепер з’юрмилися навколо Лорена, коли він став його роздивлятися. На обпаленій глині був накреслений якийсь символ.
– Уламок краєчка чаші або вази. Символ може бути пунічним Т.
Лорен імпульсивно обернувся в мій бік і поклав руку мені на плече.
– Вельми переконливо, Бене. Вони, безперечно, це приймуть, чи не так?
– Нізащо не приймуть, Ло. – Я з жалем похитав головою. – Вони кричатимуть: «Імпортоване!» Давній трюк спростування чогось такого, чого ви не можете зрозуміти або що суперечить вашим теоріям, – стверджувати, що елемент завезений під час торговельних контактів.
– Схоже, ти не зможеш здобути перемогу, Бене, – співчутливо сказав Лорен, а я всміхнувся йому у відповідь.
– Принаймні ми не виявили уламок нанкінської порцеляни чотирнадцятого сторіччя або нічного горщика з портретом королеви Вікторії!
Сміючись, ми рушили до наступної купи знахідок – до шматків міді та мідних виробів. Там були браслети й брошки, обліплені зеленим окисом та наполовину ним з’їдені. Оберемки мідного дроту й мідні зливки у формі хреста святого Андрія, кожен вагою в дванадцять фунтів.
– Це не нове, – зауважив Лорен.
– Ні, – погодився я. – Їх знаходять повсюди в Центральній та Південній Африці. А проте їхня форма точно відповідає формі зливків, викопаних у мідних шахтах фінікійців у Корнуолі, або мідним зливкам, добутим зі стародавніх шахт Кіпру.
– Ще не досить переконливо? – Лорен подивився на мене, і я похитав головою, повівши його подивитися на залізні вироби, які нам пощастило розкопати. Усі такі поржавлені й пошкоджені, що їхню первісну форму можна тільки припустити або вгадати. Там були сотні наконечників стріл, здебільшого
