Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero
Погибшая душа
******
Душа погибла,
Любовь отцвела
И яблоком сгнила
На ветке.
Я всю себя
До тла сожгла,
Но сердце
Еще чуть-чуть в клетке.
Тебя не зову
И тобой не живу,
Прошло
Эту боль я забыла
Ушло на яву
И уже
На яву
Не помню
Как всё это было….
Всё Зае***ло
************
Всё зае*ало
Или за**бло
Пошли все
На х…й,
Кто да не сомной,
Устало сердце
Больно разбивать,
В любви ты клялся,
А теперь чужой.
Как зае*али
лживые друзья,
Игра в любовь
И ваша сука страсть,
Хотелось верить, верить!!!
Но нельзя
И боль з душою
Намертво срослась.
Прости меня
Моя родная мать,
Не так живу
И всё как-то нето,
Устала ядом сердце раздирать,
Я вроде что-то,
А ведь я некто.
И если мам
Уйду я навсегда,
Ты с грустью
Обомне не вспоминай
Простите все
За это и за то,
Простите все
И мамочка прощай…
Дніпропетровськ
*******
Сонне місто ще тихо дрімало,
Десь кричав
Вдалині щось трамвай,
А я знову тебе покохала,
Самий рідний
Дніпровський мій край.
Я тебе вже давно не бачила,
Але світло Ти в серці моїм,
Тебе доля мені призначила,
Щоб родилася в краї
Я цiм.
Ну привіт!
Моє місто та річенька!
Мій
Могутнiй та сивий Дніпро!
Що мені Закарпатська Смеріченька?
Здравствуй степ!
Привіт рідне село!
Тут лиш серце
Від туги звільняється,
А своба дай
Душу п'янить,
Тільки тут лиш вона розправляється,
Разом з вітром у небі летить…
Шумлять тихо верболози
*******
Шумлять тихо верболози,
Коло нашого ставка,
Соловейко свої сльози,
День і ніч там пролива,
Все спiвае
Милу пісню,
Про Вкраїноньку мою,
Все співає і співає…
А я слухати люблю.
Тай дивитися на небо,
Впасти в густую траву,
I сказати небy,
Небо як я землю цю люблю!
Соловейка що співає,
I зозулю кує
I Вербички
Й Водограï,
Бо
