сподіватися, що ти маєш рацію, – здалася Емма. – Інакше ти справді пошкодуєш.
– Аякже, але що з цим робитимете ви? – наполягав якийсь виборець.
– Що ж, переводити країну на триденний тиждень не можна, – зазначив Філдінґ. – А пріоритетом Лейбористської партії завжди була проблема безробіття.
– Ніколи не кажи «безробіття», – прошепотів Джайлз. – Працевлаштування. Треба завжди намагатися звучати позитивно.
– Доброго ранку, мене звати Боб…
– Це вона? – запитала Емма, споглядаючи через дорогу.
– Безперечно, – підтвердив Джайлз.
– Познайомиш?
– Ти, мабуть, жартуєш. Ніщо не могло б втішити цю даму більше, ніж світлина на першій шпальті кожної газети завтра вранці, на якій вона тисне руку колишньому депутату.
– Ну, якщо тобі не можна, мені доведеться зробити це самій.
– Ти не можеш…
Але Емма вже перетинала вулицю. Опинившись на іншому боці, вона просто підійшла до державного секретаря з питань освіти та науки й простягнула їй руку.
– Доброго ранку, пані Тетчер. Я сестра сера Джайлза…
– І що іще важливіше, пані Кліфтон, ви перша жінка, яка очолила акціонерну компанію.
Емма посміхнулася.
– Жінки ніколи не мали права голосувати! – лементував чоловік, погрожуючи п’ястуком із автомобіля, що проїжджав повз них.
Пані Тетчер помахала йому рукою і великодушно посміхнулася.
– Не знаю, як ви собі даєте із цим раду, – промовила Емма.
– У моєму випадку я ніколи не хотіла робити щось інше, – сказала Тетчер. – Хоча й визнаю, що диктатура могла б трохи полегшити нам роботу.
Емма засміялася, але пані Тетчер залишилася серйозною.
– До речі, – сказала вона, кидаючи погляд через дорогу, – ваш брат був чудовим депутатом, а також дуже шанованим міністром як удома, так і за кордоном. На жаль, у парламенті його не вистачає, але не кажіть йому, що я так сказала.
– Чому ні? – здивувалася Емма.
– Тому що це не відповідає його уяві про мене, і я не впевнена, що він повірить.
– Я б хотіла йому сказати. Зараз він дещо пригнічений.
– Не хвилюйтеся, він невдовзі повернеться в якусь із палат. Це у нього в крові. А як щодо вас? Ви не думали коли-небудь піти у політику, пані Кліфтон? У вас є всі належні для цього дані.
– Ніколи, ніколи, ніколи, – енергійно захитала головою Емма. – Я не впораюся з таким тиском.
– Ви впоралися з ним доволі добре під час нещодавнього судового розгляду, і підозрюю, що тиск вас не турбує, коли йдеться про протистояння з вашими колегами-директорами.
– Це інший тиск, – заперечила Емма. – І в будь-якому разі…
– Мені шкода, що перебиваю вас, пані державний секретар, – втрутився схвильований помічник, – але, схоже, що кандидата спіткало лихо.
Пані Тетчер звела погляд і побачила, як якась бабега
