Надходить та година. Джеффри Арчер

      – Одягнути мене?

      – Ви маєте бути одягнені належним чином.

      Біля Сайруса з’явився офіціант, який наповнив чарку віскі, а інший запропонував Вірджинії келих шампанського.

      – Шкода, що у них немає моє улюбленої марки, – сказав Сайрус, перехиляючи склянку.

      – Вашої улюбленої марки?

      – «Мейкерс Марк». Я не зміг знайти в цьому місті жодного готелю чи ресторану, в якому були б його запаси, – сказав він, коли офіціант нахилився й запалив йому сигару.

      Сайрус зробив кілька затяжок і випустив хмару диму:

      – Сподіваюся, ви не проти, Джіні.

      – Зовсім ні, – відгукнулася Вірджинія, коли інший офіціант забирав порожні тарілки. – Ваша дружина подорожує з вами? – поцікавилася вона, закидаючи наживку.

      – Я неодружений, Джіні.

      Вірджинія всміхнулася.

      – Але планую це змінити, щойно повернуся до Луїзіани.

      Вірджинія насупилася.

      – Я знаю Еллі-Мей ще з того часу, коли ми разом навчались у середній школі, але, трясця, щойно я наважився, з’явився Вейн Геллідей та одружився з нею. Торік вони розлучилися, тому я не маю наміру дозволити їй втекти від мене вдруге.

      Сайрус сягнув по гаманець і показав світлину Еллі-Мей, яка, мабуть, не вигравала жодного конкурсу краси, але, можливо, мала якісь інші, більш відчутні активи.