потрібний документ, лорде Ґудмен, і вони його підпишуть. І як тільки вони це зроблять, чи може Сайрус вимагати повернення всієї суми, яку виплатив цій шарлатанці за ці роки?
– Кожен цент плюс відсотки або інші виплати, встановлені судом, разом із моїм гонораром, звісно.
– Тож ваша порада подавати до суду? – нахилилася вперед Еллі-Мей.
– З одним застереженням, – сказав Ґудмен, зводячи брову.
– Адвокати завжди вигадують застереження на той випадок, якщо все ж програють. Що ж, я готова вислухати вас.
– Немає сенсу судитися з леді Вірджинією на таку велику суму, якщо в неї немає активів, що мають реальну вартість. Одна газета, – сказав він, розгортаючи пухку теку, – стверджує, що вона забирає юного Фредді з його початкової школи, оскільки більше не може дозволити собі платити за неї.
– Але їй належить будинок на Онслоу-сквер, я достовірно поінформована про це, і вона має пів дюжини слуг, аби доглядати за ним.
– Належав, – виправив Ґудмен. – Леді Вірджинія продала цей будинок кілька місяців тому і звільнила весь персонал.
Він розгорнув іншу теку й переглянув кілька вирізок із часописів, перш ніж передати матеріали своїй клієнтці.
Після того як Еллі-Мей закінчила їх читати, вона запитала:
– Це змінює вашу думку?
– Ні, але для початку я б порекомендував надіслати леді Вірджинії листа без наполягань із проханням виплатити повну суму та дати їй тридцять днів на відповідь. Мені важко повірити, що вона не захоче укласти якусь мирну угоду, заміть того щоб її визнали банкрутом і навіть виникла загроза її арешту за шахрайство.
– А якщо вона цього не зробить?.. Бо я відчуваю, що вона цього не зробить, – відгукнулася Еллі-Мей.
– Тоді вам доведеться вирішувати, чи видавати судовий припис, за великої ймовірності, що з неї не вдасться стягнути жодного пенса, але вам, однак, доведеться сплачувати власні судові витрати, хоча й несуттєві.
Правник помовчав і додав:
– Зваживши все, я б порадив вам бути обережною. Природно, рішення за вами. Але, як я вже зазначав, пані Ґрант, це може врешті-решт коштувати вам купи грошей без жодної гарантії їх повернення.
– Якщо цю лярву оголосять банкрутом, вона зазнає приниження і відчує небезпеку опинитися у в’язниці, це вартуватиме кожного витраченого пенса.
Гаррі з Еммою приїхали до Джайлза з Карін на два тижні до замку Малджелрі в Шотландії, родинного обійстя їхнього дідуся за материнською лінією, і щоразу, коли дзвонив телефон, це майже завжди стосувалося Емми, а коли прибували червоні скриньки, Джайлзу довелося звикнути не відкривати їх.
Її брат зміг порадити новоспеченій урядовиці, як поводитися з державними службовцями, котрі, здавалося, забули, що вона у відпустці, та з політичними журналістами, які зневірились у місяці серпні, коли Палата лордів не засідала. І щоразу, коли вони разом прогулювались по обійстю, Джайлз відповідав на незліченні
