Далекий простір. Ярослав Мельник
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Далекий простір - Ярослав Мельник страница 21
База
– Дай електрощуп!
Хтось вовтузився біля його боксу, щось зламуючи і розплавляючи.
– Покидьки! – почувся той самий голос. – Дай лом!
– Я електрощупом.
– Ти йому відріжеш ноги, дурень! Дай лом!
Габр почув різкий тріск – і сила, що притискала його, кудись поділася. Він поворушив руками і ногами.
– Беріть його!
Його взяли під руки і коліна і понесли.
– Ну як, хлопче? Ти живий, чорт забирай?
Габр напівлежав у незрозумілій м’якій ніші, поруч були якісь люди.
– Хто ви?
– Ти що, не впізнав мене? – пролунав хрипкий голос.
– Окс? – тихо відгукнувся Габр.
– Він самий, чорт візьми. Ну й заховали тебе ці покидьки, ми насилу пробилися. Якби не нейтралізатори, нам би каюк. І аерофорси допомогли.
– Де ми? – запитав Габр.
– Не переживай, тут вони нас не дістануть. Тут Прозора Пляма, ну, я тобі потім поясню. Тепер найголовніше – гей, Коз! Дай відмочку. І поклич Нію. Слухай, хлопче, скільки вони тебе вже лікували, чорт забирай?
– Не знаю, – відповів Габр.
– Скільки в тебе ці пломби?
– Не знаю.
Почулися якийсь шум, рух. Як ніби крізь натовп хтось пробирався.
– Я тут, – сказав жіночий голос.
– Іди сюди. Дай руку, ось так. Спробуй зняти йому пломби.
Чиїсь тонкі теплі пальці лягли Габрові на обличчя.
– Ну що?
– Нічого не виходить, – сказав жіночий голос.
– Боляче, – простогнав Габр.
– Ось відмочка.
– Це не допоможе, – мовила жінка. – Потрібний розчин андростілла.
– Де ж ми його візьмемо, чорт забирай?
– Я ніколи з цим не мала справи. Наскільки я знаю, подібні речі знімаються андростіллом.
– Як ти не знаєш? – пролунав хрипкий голос. – Тобі ж самій ставили пломби.
– Це було так давно, і я нічого не пам’ятаю, – відповіла жінка.
– Коз! Іди сюди! Негайно організуй експедицію до мегаполіса за андростіллом.
– Слухаю, генерале.
– А тепер залиште нас.
Габр почув тупіт багатьох ніг, що віддалялися.
– Ну от, – сказав хрипкий голос, коли шум затих. – Ти в безпеці.
– Що таке «генерал»?
– Це старе слово, означає «начальник». Чорт забирай, ти живий, хлопче! – Габра поплескали по плечу. – Ми думали,