то у водія, який вже почав розгортати фургон, збираючись вшитися, то по колесам автомобіля. Постріли виявилися вдалими – машина, сіпнувшись, зупинилася.
Тримаючи пістолет напоготові, Стажер повільно підійшов до водійських дверей і опустив зброю. Хвилюватися вже було нічого – в голові стрільця зяяла діра. Сам Стефан в голову не цілився, судячи з усього, водій застрелив себе сам. Лангре мовчки, зняв з мерця маску і здивовано підкинув брови, дізнавшись в нім зниклого Арт – дилера.
– Нічого тут не чіпай, викликай експертів. Відбитки і інше залиш їм, це їх робота. Краще йди, збери всі гільзи, – почав керувати Лангре. Багажник фургона був відкритий, як у пікапа, і він помітив там кілька картин – неякісних реплік Крамера. – Після смерті художника, вартість його робіт зростає в рази. – Неголосно пробурмотів він собі під ніс.
Підійшовши до нього, Стажер вийняв застряглу в бронежилеті кулю – прямо під лопаткою. Коли б не броня, Лангре припало б туго.
– Для хорошої людини нічого не не шкода, – посміхнувся Стефан.
– Але хороші люди, як правило, нічого і не просять, – усміхнувся у відповідь Лангре.
– Раз в нас стріляли, виходить, ми на вірному шляху? – Припустив Стажер.
– Не думаю, що все так просто, – похитав головою Лангре.
В цей час в двір в'їхали три поліцейські машини. Вітально кивнувши їм, експерти зайнялися справою – оглядом тіла і затриманого автомобіля.
Через деякий час комісар обзавівся свіжою інформацією. В телефоні стрільця знайшли фотографію картини з рептилоїдом і повідомлення, де слово в слово повторювався зміст записки, знайденої в номері покійного сера Альприма. Сів на нещасливі сходинки, де нещодавно їх із Стажером трохи не підстрілили, Лангре задумливо підпер рукою підборіддя. Судячи з усього, Арт – дилер переплутав його з самим Алексом Крамером, тому і стріляв.
– Як вам такий крайній робочий день? – Перервав його роздуми Стажер.
– З яких пір все різко стало "крайнім"? – Гмикнув Лангре. – Невже прикметник "останній" заборонили на законодавчому рівні? Знаєш, звідки взагалі пішов цей безглуздий забобон, який живе і процвітає ось вже років сімдесят? – Обурено пробурчав Лангре, йому зовсім не подобався той факт, що його молода заміна скидає його з рахунків лише через вік. – Звичай називати все "крайнім", а не "останнім" пішов від льотчиків. А далі його вже підхопили всі, чия професія пов'язана з якимось ризиком для життя.
Але це лише забобон, не більше.
Стефан кивнув і вирішив змінити тему, щоб не нервувати напарника:
– Злочинці ж не екстрасенси, тому здійснюють помилки, в своїх так би мовити "ідеальних планах", – сказав він, спостерігаючи за киплячою навкруги роботою. Кілька експертів фотографували місце злочину, вусатий вгодований співробітник знімав відбитки пальців з керма і коробки передач. Тіло стрільця вже переклали на ноші і запакували в чорний мішок.
– Будь
