так станьмо всі в коло,Заспіваймо весело,
Най Бог в кожду годину
Розвеселить родину.
Днесь пора і той час,
Охочий день для нас,
Всі станьмо в коло,
В тім колі весело,
Заспіваймо враз.
Бог нам той день дав,
Всіх нас ту зібрав;
Але ж просім його,
Щоби нам свойого
Духа даровав.
Од тя просим враз,
Щасливе дай для нас
День той пережити,
В нім ся веселити,
І на каждий час.
Нехай нас вспоможе
Ласка твоя, Боже;
Бо без тебе, Бога,
Ані до порога
Ніхто не може.
В всякой потребі
Дай ласку і в небі
Тебе оглядати,
І враз оддавати
Честь, славу тебі.
Бурлескна поезія
Любо то я мало що вмію,
А предця, що-м витовк, то і розумію.
Юж би-м я і много до тих час того письма знав,
Коли би ми дяк частенько їсти давав.
Але часом два рази або раз,
І для того ми в серці на дяка ураз.
І так з лиха голова дуріє,
Хоч нерада душа, та говіє,
А через неповольнії пости
Посхли у мені жили і кості.
Правда, часом рад дяк щиро дати,
Тілько біда, же нізвідки взяти!
Бо з віршем з двадцять хат оббігну, мало що достану,
А, прийшовши до школи, ледве дяка в душі живого зостану,
Бо який такий біжить з губою, як з халявою, до горщати,
Аж на остатку ніщо і мені посьорбати.
І так вони у мене з горщаток деруть,
Власне, як пси стерво, і рвуть.
Але коли би Бог дав весни дочекати,
Мушу ся з тими поганцями пожегнати.
А коли ся буду з ними розлучати,
Буду вас, усіх парафіян, на бенкет прохати.
Христос воскрес, ба, правда, народився!
Не дивуйтеся, панове, що я помилився,
Бо часом чоловіку фрасунок голову сушить,
Розум заворочає, здоров'я мучить!
Спомнив-єм собі, яких-то бід школа приймує,
І хто в ній для науки нендзи коштує!
Бачите, моя чуприна, як круч, вгору встала?
Тьфу, пек, либонь на вітер, бодай пропала!
Ба чомусь ми ся і черево одуло —
Либонь тут празник у когось почуло!
Ой, смійтеся, як хочете, бо вам, виджу, сміх, —
А коли би котрий дав сірячину, хоч як міх!
А хоча й би котрий дав шеляжину
Ачей би собі припрятав хоч на злую сукманину!
Приходять свята альбо юж настали,
Принаймні би-сьте нам хоч по грошу дали!
Такий же бабам підчас шлють і пироги,
А до нашої школи, либонь, не знають дороги!
Ану-но, гди ся вам трафить з пирогами, і нас не забувайте,
А дороги до нашої школи добре ся питайте!
А іще вам щось хотів-єм оповісти до скутку
Тілько ви те майте у своїм розсудку!
Мав-єм шату дорогую, що-м її сім літ латав,
Як же-м прийшов до вашого міста, то-м її подрав.
І
