правила гігієни – наприклад, пити воду лише з пляшок. Особливо там, де жарко, бо в Непалі в горах ми з друзями спокійно пили ту ж саму воду, що пили люди з села – джерельну, а то і з крану, однаково вона з гірського струмка набирається. Особливо переляканим можна в таку воду кидати спеціальну йодову таблетку для очищення. Вона там буває з апельсиновим та іншими смаками. Гидота рідкісна, скажу вам. Я надаю перевагу імбиру. Не знаю, наскільки він там що дезінфікує, але з ним точно смачніше.
Путівники для параноїків радять білому туристові їсти лише у тих ресторанах, де овочі і фрукти миють у воді з пляшок, де лід роблять теж зі стерильної води і де продукти не вилазять з холодильника (ага, так ти це, дебіл, і перевірив). Від м’яса радять утриматися – ну це вже трохи логічніше.
Я ж твердо переконана, що міцний гострий карі – найліпша запорука від усіх шлунково-кишкових зараз. І перець чилі з карі за компанію. Діти в Києві їли всі ці бірьяні і масали аж гай шумів, а от на місці, в Кералі, Кора змусила мене впасти в депресію: навідріз відмовилася від всього, що бодай якось пахло «не по-нашому». Що ж, місяць можна прожити й на рисі з подобою хліба, час від часу закушуючи сирими овочами й фруктами, втішала себе я. Зате Кая молотила все – від тайської курки до в’єтнамських макаронів, благо Варкала має широкий вибір гастрономії. Ми чесно спробували те, що називалося італійським рестораном, – не сподобалося.
Зате дітям подобалося все, що впало на землю. Не так, мабуть, смак випадкового продукту, як моя реакція: «Ні! Не їж! Воно брудне! А-а!!!» Такі шматки запихалися в дитячі роти і ковталися з особливим ентузіазмом. Я не знаю, що би робили двоє дітей по півтора і два з половиною роки з безсвідомим тілом їх матері вагою в сорок вісім кілограм, тому вирішила попуститися і більше так не верещати. Не встигла забрати те, що впало – значить, така його доля. Крім того, хтось мені казав, що вчені розвінчали міф про цю моментальну дифузію мікробів із поверхні підлоги на поверхню їдла. «Що упало у студента, то упало на газетку», десь так…
Їжа з землі це ще не найстрашніше, скажу я вам. Обціловані й погладжені вуличні пси і коти – це теж ще квіточки. От коли вони знайшли, де відкривається вуличний кран із технічною водою, й почали її жадно пити, ставлячи ставки, за скільки секунд мама перетне територію готелю від бунгало до крана, я серйозно злякалася. Підсрачники не помогли, серйозна розмова теж. Вони щоразу знову рвалися до того крана. Залишалося сидіти й чекати на срачку.
І срачка прийшла. Але не від тої води, а від чогось іншого, у зовсім інший день. Можна, звісно, давати дітям випити вугілля чи іншого абсорбенту для профілактики. Головне – не панікувати. Живуть же тут всі ці мільйони людей, не миючи овочі в дистильованій воді, а руки в спирті кожні п’ять хвилин.
Ну звісно ж, у них тут імунітет з народження. Але й ми з вами, вибачте, з не зовсім стерильної України, а не зі Швеції. До того ж за два тижні звикає і наш ніжний європейський організм до азійських реалій – перевірила
