Щодо Індії, то будьте готовим до частої падлини – наші банки так перестраховуються, що однаково блокують вам видачу готівки. Підозрілими їм ваші операції видаються, бачте. Тому бажано довірити всі ваші банківські деталі зі словом-паролем надійній людині в Україні. Просто їй на гарячу лінію з Києва дзвонити буде значно менш накладно, ніж вам із далеких країв. Але дзвонить хай з мобільного – до українського стаціонарного номера в банка може бути претензія. Особисто в мене ще жодної поїздки не минуло без епічного СМС: «Лєна!!!! А-а-а!!!! Поможи! Дебільний банк знову картку заблокував! Дзвони їм!!!»
Зазвичай в Індії діє система таксі з попередньою оплатою – ставайте в ту чергу до кіоску таксі, в яку стоять місцеві. Не бійтеся в них про все розпитувати – англійська в індійців притомна. Ви кажете пункт призначення, оплачуєте відносно невеликий рахунок і виходите з квитанцією надвір. Вас підхоплює таксист, запихає у красивий старий «амбасадор», без кондиціонера, зате з пафосом (якщо пощастить – якщо ні, то в таку ж без кондиціонера, але тісну й негарну «тату»), і ви вриваєтеся в густе повітря південноіндійської ночі.
Якщо вам трапиться таксист-сикх, у тюрбані і з бородою, а діти достатньо притомні, щоб побачити в цьому якусь незвичність, розказуйте, що це добрий чарівник чи ще щось, ну або правду – що сикхізм грубо можна вважати сумішшю індуїзму й мусульманства, вам щодо інтересів ваших дітей видніше. Мої не бачать геть нічого дивного ні у відмінному кольорі шкіри, ні в іншій мові, ні в одязі – чим молодша дитина, тим нормальнішим видається для неї цей світ з усіма його дивовижами. Точка збірки, даруйте Капітана Очевидність, у малюків іще не зацементована, як у дорослих.
Так десь о пів на четверту ранку ми припхались до Варкали – містечка з червоними кручами, білим і чорним піском, теплим і спокійним океаном, чистими пляжами й міжнародною кухнею. Принаймні так обіцяв Інтернет.
Тут ми навмання, зате впевнено, почали селитися в готель, що його назву десь почула моя сестра, місяць тому проїжджаючи через цей самий штат. В результаті навіть збили ціну з 20-ти доларів за кімнату до 14-ти. І садок там, і гамачки, і гойдалка на балконі, і ящірки на стінах цвірінькають…
Ех. Як порєдна тета-квочка, я взагалі-то планувала сидіти з дітками на одному місці, максимум виїхати на годинну дистанцію глянути яких-небудь слоників чи кольорових пташечок. Але карма річ хитра – завжди бере своє. Тож, окрім маршруту Святого Матрацника «Варкала! Варкала. Варкала…», у нас вийшов наступний тріп: Варкала – Карунагаппаллі – Аллеппі – Муннар – Форт-Кочі – Варкала. Ну й доїзди до аеропорту в Трівандрумі, котрий ми, поки не вивчили його поважну офіційну назву Тіруванантапурам, називали по-гопницьки: «Трівадном».
Ц.
Ціни (але далі трохи про Індію)
Лексикон дитини двох із половиною років має для нас купу таємниць, які не кожному спеціалісту з мертвих мов під силу будуть. Ну гаразд, Кая у відповідному віці говорить цілком притомними
