на розмаїття страв, що їх наносила мама, ні на людей, що сиділи поряд, ні навіть на галасливість мого сина, що жваво роззирався, бігав за їжею, випадково зачіпав його та коментував усіх й уся. Зомбі-хлопчик просто сидів, втупившись очима в екран, меланхолійно поглинав їжу і навряд чи відчував щось на смак. Телевізор, планшет, смартфон – погана компанія за столом. Вони повністю поглинають дитячу увагу, змушуючи з’їдати більше (бо механічно) або менше (бо втягують) за норму. Дитина не відчуває ні смаку, ні того, втамований голод чи ні. Нанівець зводиться не лише саморегуляція, вміння прислуховуватись до потреб свого організму, а й соціальні, культурні навички: дитина з активної комунікабельної істоти перетворюється на комп’ютерну приставку.
Зрештою Ромі набридло бавитись пупсами. Він підійшов до нас та сів поряд із бабусею, яка оперативно скористалась ситуацією і витягла бутерброд. Хлопчик звично відвернувся.
– Не буду, не хочу…
– От бачите, – докірливо глянула у мій бік старенька. – Може, шоколадку?
Хлопчик жваво висмикнув шоколадно-вафельну паличку з бабусиних рук і взявся смачно хрумтіти.
Дитячий смак розвивається поступово і залежить від того, що саме, як часто, в якій кількості, послідовності та смаковій насиченості їсть дитина. Думаю, всі мами час від часу пробували каші та овочеві пюре, які заобищіч наминають беззубі малюки, кривилися і випльовували. Немає нічого противнішого за смак, вигляд і консистенцію, наприклад, пюре з броколі – найліпшого делікатесу немовлят. До речі, наша доросла реакція на їжу є для дитини важливим сигналом щодо того, їстівна вона чи ні навіть у кількамісячному віці. Тож не варто чекати, що малюк любитиме те, щодо чого ви на його очах продемонстрували негативну реакцію. Тож «Сама їж свою вівсянку» – цілком адекватна реакція дитини, яку намагаються годувати здоровою їжею у родині любителів віденських ковбасок. Смакові вподобання родини більшою частиною переймаються дитиною, хоча, звісно, бувають і винятки. Скажете: «Ми любимо борщ, а він викидає капусту під стіл!» Тоді подумайте, де малюк міг бачити таку реакцію (садочок?), а також поцікавтесь, що саме нагадує йому борщова капуста (дитяча уява може побачити в тарілці що завгодно, і капуста цілком може обернутись океанськими водоростями чи дощовими черв’яками).
Варто пам’ятати, що сіль, цукор, спеції та інші органічні та хімічні підсилювачі смаку, зокрема і глутамат натрію, що міститься в більшості готових магазинних наїдків – змушують рецептори до адаптації і знижують поріг смакової чутливості. Дитина, яка росте на чіпсах та жувастиках, вередуватиме, коли їй запропонувати манну кашу, а дорослою навряд чи оцінить вишуканий смак ніжної форелі або тонкий букет французького вина.
– То чого саме ви хочете? – запитала я бабусю насамкінець. – Як, уявляєте, Рома має поводитись?
– Це ж так просто: їсти те, що йому пропонують, без істерик і впертості, не псувати собі апетит перед їжею і не зловживати оцим, – бабуся тицьнула пальцем у
