На екран повернулася міська карта, але тепер по ній повзла не зелена, а синя цятка.
– Є сигнал, – констатував «мушкетер».
– І хто це? – перегнувшись через його плече, д’Артаньян дуже уважно вдивлялася в екран.
– Поки не знаю. Все залежить від того, поверне він кудись чи поїде прямо.
– Перепрошую, що втручаюся, – Олег звертався до обох одразу, втім, не дуже-то розраховуючи привернути їхню увагу.
– Що?… – відповіли обидва, не повертаючи голів.
– Ви стежите за кимось, чи не так?
– Ви доволі здогадливі, пане журналіст, – мугикнув Араміс.
– А наскільки законним є ваше стеження?
– З вовками жити – по-вовчому вити.
– Що-що?…
– Якби ви знали, які покидьки тут замішані, то одразу зрозуміли б, що інакше з ними не можна, – пояснив з дивана Атос.
Та у цей момент синя цятка на карті досягла перехрестя й повернула праворуч.
– Ага! Зараз, зараз я тебе, паразита, вирахую, – пообіцяв Араміс. Пальці «мушкетера» знов забігали по клавіатурі, на екрані виникла якась база даних, і наступної миті геній технічних наук повідомив з переможним виглядом:
– Номер другий, як і очікувалося.
Атос і д’Артаньян одностайно зітхнули, Портос похвалив спільницю:
– Молодчина, хвацько ти їх нажухала!
Олегу вже достатньо набридли всі ці загадки, і він ризикнув нагадати про себе делікатним запитанням:
– А можна мені нарешті довідатися, про що йдеться?
– Одну хвилинку, – буркнув Араміс, не дивлячись простягнув до д’Артаньян долоню й наказав: – Давай-но сюди.
Блондинка зняла й простягнула «мушкетерові» сонцезахисні окуляри, з нагоди сутінкового часу доби підняті з перенісся на тім’я. На подив Олега, геній технічних наук вправно сколупнув розташовану на правій дужці непримітну заглушку і вставив в отвір, що відкрився, тоненький роз’єм, схожий на той, яким приєднують порт фотоапарата до USB-виходу комп’ютера.
– То це ж… – почав він, однак Араміс не дав йому докінчити:
– Ви цілком вірно здогадалися, ніякі це не сонцезахисні окуляри, а прихована камера.
– І що, таке існує?!
– Як бачите, – мугикнула д’Артаньян.
– І досить непогано працює, особливо з подачі нашого генія, – Портос поплескав Араміса по плечу й додав: – Щоправда, коштує така дурня недешево, роздобути її нелегко, але заради благої справи можна й постаратися. Окрім того, використання такої штуки підпадає під 359-ту статтю Кримінального кодексу України – а це від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів зарплати, або чотири роки за ґратами.
– А не боязно?…
– Загриміти можна навіть за «маячки». А основний принцип вам уже пояснили: з вовками жити – по-вовчому вити.
Тим часом кандидат наук запустив копіювання відеофайлу з пам’яті окулярів в одну з тек на
