На щастя, Зойла живе в Сан-Педро і їздить до Буги лише раз на кілька днів.
–Але ж ти мені його покажеш.
З тобою інша справа, я візьму тебе в будь-який день, коли захочеш.
О третій годині дня я розлучився з Еміґдіо, тисячею способів вибачившись за те, що не пообідав з ним, а вже о четвертій я мав повернутися додому.
Розділ XX
Мама й Емма вийшли в коридор, щоб зустріти мене. Мій батько поїхав на завод.
Незабаром мене покликали до їдальні, і я не забарився піти, бо сподівався знайти там Марію; але я був обманутий, і коли я попросив матір покликати її, вона відповіла мені:
Оскільки панове приїдуть завтра, дівчата зайняті приготуванням солодощів, і я думаю, що вони вже закінчили і зараз прийдуть.
Я вже збирався встати з-за столу, коли Хосе, який піднімався з долини в гору на двох мулах, навантажених тростинною бравою, зупинився на узвишші, звідки відкривався вид на внутрішній простір, і гукнув мене:
–Добрий день! Я не можу приїхати, бо несу чукару, а вже темніє. Я залишу повідомлення дівчатам. Приходьте завтра дуже рано, бо це обов'язково станеться.
Добре, – відповів я, – я прийду дуже рано, привітаюся з усіма.
–Не забудьте про пелети!
І, махнувши мені капелюхом, він продовжив підйом на пагорб.
Я пішов до своєї кімнати, щоб підготувати рушницю, не стільки тому, що вона потребувала чистки, скільки щоб знайти привід не залишатися в їдальні, де Марія не з'явилася.
Я тримав у руці відкриту коробку з пістонами, коли побачив Марію, яка йшла до мене і принесла каву, яку вона скуштувала ложкою ще до того, як побачила мене.
Поршні розсипалися по підлозі, як тільки він наблизився до мене.
Не наважуючись подивитися на мене, вона побажала мені доброго вечора і, поставивши нетвердою рукою блюдце з чашкою на поруччя, якусь мить шукала боягузливими очима моїх, від чого почервоніла, а потім, опустившись на коліна, почала підбирати поршні.
Не роби цього, – сказав я, – я зроблю це пізніше.
Я дуже добре бачу дрібниці, – відповів він, – давай подивимось на маленьку коробочку.
Він простягнув руку назустріч, вигукнувши, побачивши її:
–О, вони всі политі!
Вона була не повна, – зауважив я, допомагаючи йому.
І що вони тобі знадобляться завтра, – сказав він, здуваючи пил з тих, що тримав у рожевій долоні однієї з рук.
–Чому завтра і чому саме ці?
–Оскільки це небезпечне полювання, я думаю, що промахнутися було б жахливо, і я знаю з маленької коробочки, що це саме ті, які лікар дав вам днями, сказавши, що вони англійські і дуже хороші......
–Ти все чуєш.
–Іноді я б все віддав, щоб не чути. Можливо, було б краще не виходити на це полювання.... Жозе залишив вам повідомлення.
–Хочеш, щоб я не пішов?
–А як я можу цього вимагати?
–Чому
