Шухлядні краєвиди. Емма Андієвська

      Не в той бік – погляд, і на айсберґ – лиска.

      Й сполучна – ланка узвичаєнь – луска. —

      Ляска – батіг. – Запобігають – ласки.

      Ще світ – молюск, заки – колос – Родоський.

      Відтинки – тлуму, що – сади – й колюччя.

      Та – намір, – й лячне – миттю – на нелячне.

      Не встиг і – пальця, – й дійсність – вся – на клоччя.

      І лише – ріг, який – хортів – десь – кличе.

      Рівнина, що – й на гори, – до останку.

      Та – більш, ніж – всесвіт, – вахлярем – з-під тиньку

      Найневимовніше, – вже – й око – мружить,

      Щоб – не чекав – ніхто – на роздоріжжі,

      Коли – на нього – з нетрів – хижий – звір. —

      Бо – кожний – поле бою – і наварх.

      Навккілля – кольорова – желятина

      Півдотиків, півшерехів, півтонів.

      Могутні хвилі: павзи – і хитання —

      На півдорозі – у несусвітенне,

      Деперепони – сталому, – чаклун,

      Що, – присмоктки – невтільного – й зі скла

      Й на жужелицю, щоб – циклон

      Заговорив – тією мовою, що – й клен,

      І, стиснувши – загубник[3] – акваланга,

      За рибкою – у доозонний – лінкос,[4]

      Заки – буття – ковтне всесвітня – мульча,[5] —

      З заглибини – височуючи – мовчки —

      Все, що – енерґію – подальших існувань,

      Й, ще – в сповиточку, – паростки – нові. —

      Й знов дух – на барикади – і траву! —

      Дошки – рожеві – від звуковідтворень, —

      Від – прощавань, від’їздів – і повернень. —

      Як – густо – крила, де – птахи – у вирій

      Крізь смужку – спогадів, що – ледь – від вару.[6]

      Час – нескінченностей. – І час – обмежень.

      Межу – рухому – галактичні – мажі.

      Хоч – голі – й босі, – щит, – єдиний, – мужність,

      Куляста блискавка, що – сили – множить.

      На кожнім – кроці – вири – й роздоріжжя, —

      Шлях – до – щораз – стрімкіших – перероджень. —

      і Бациля духа – напрям – і собори —

      Повз вовкулаків – всіх віків – й забарвлень,

      Де – каліч – волю. – Та вже – вороний

      І вершник – із краплини – вирина.

      Нa брамі дійсности – стовп – біоробот:

      Цим – лусту – хліба, тим, які – маршрути,

      Весілля – верх і низ – ефемериди. —

      Кожний – собі, – мірою – змоги, – раду,

      Заки усіх – небес – двигтюща – лійка,

      Хоч навкруги – ще – регіт, охи, – зойки. —

      Тлін – у руці – колоду карт – й махлює. —

      Хлопчина – до колонки – чортопхайку.[7]

      На площах – гучномовці – й велелюдно.

      Та – течії – хто – в світло, – непідвладні.

      Маля – на коника – при мамі – вйока.

      Вирує, згортуючись, – гомін-накип. —

      Й на розі – варить – бабця – риж-сирець,[8]

      Щоб – мисочку – й для Часу Косарів.

      Ледь – мінідощик, – й зацвіли – мімози —

      На втіху – і статечним, і замурзам.

      Дійсности – вузол – пробує – й омизник.[9] —

      Природа – ширше – зір, серця – і м’язи.

      Пошкандибало – неутульне – вбік —

      Під – мильні – бульбашки, які – байбак.

      Очищень

Скачать книгу