із козацтвом будує нову Січ в Олешках (нині Цюрупинськ, поруч із Херсоном). Територія, контрольована запорожцями, простягається від Азова на сході до Південного Бугу на заході. На півночі – по Чигирин. Вище – влада нової імперії.
Рік 1721-й. Петро Перший перейменовує Московію на Росію, а себе величає імператором російським. Малоосвічені вірнопіддані починають писати історію імперії.
Володимир В’ятрович: «Сама навіть назва “Росія” латинізована від “Русь”. Власне, ця держава, яка свого часу, в період розквіту Русі, була периферією самої Руської держави, вирішила собі присвоїти спадщину, більш того, показати, що вона є єдиною спадкоємицею Київської Русі. Далі, десь протягом XVIII–XIX століть, коли вже становилася історіографія, історія як наука в Росії, власне тоді були встановлені певні концепції, які мали обґрунтувати цю тезу, що тільки Росія є спадкоємицею власне Русі».
Одним із перших за важку справу писання історії взявся Василь Нікітіч Татіщев. Демократію останній вважав злом, а царя – посланцем Божим. Брак освіти компенсував вірнопідданством і працьовитістю. Особливу увагу приділив походженню росіян і виправданню нової назви країни.
Татіщев багато часу збирав давньоруські літописи, здебільшого київські, позаяк у Московії літописної традиції не існувало. Переважно йшлося про вже переписані тексти, тож Татіщев вирішив, що оригінал міг дещо відрізнятися, і задумав самостійно відтворити так званий уявний пралітопис.
Олександр Палій: «І от оцей Татіщев у першій половині XVIII століття позбирав літописи, взяв їх попереписував, а оригінали попалив. Оці переписи і досі існують. Оригіналів нема – вони знищені. Але те, що він написав, – фальсифікація, і це абсолютно ні для кого не секрет».
Крім історика, Татіщев був географом, картографом, а ще банкіром і мануфактурником. На одній із багатьох посад погорів на хабарі і старість провів у засланні під домашнім арештом.
Якось у Сенаті Петро Перший наказав записати: «За крадіжку смертна кара через повішення без суду». Генерал-прокурор Ягужинський відклав ручку і спитав царя, чи не боїться той стати володарем без підданих. Мовляв, у Росії крадуть усі. Петро тільки розсміявся й указ скасував.
Перші спроби створення російської історії наповнені плутаниною. Слов’янами називалися і хозари, і печеніги, і навіть угро-фінські племена меря, які населяли серцевину Московії. Безневинний, здавалося б, варязький слід в історіографії викликав гнів царя.
«Ну от, наприклад, Петру І дуже не сподобалося, що варяги заснували династію. Ну, шведи, з якими він воював. І почали вони вигадувати Русь десь із Нідерландів, із Голландії, в яку він їздив. З голландцями у нього були нормальні відносини, і почали вигадувати, що варяги – це ніякі не шведи насправді, а, мовляв, вони голландці. Тобто такої маячні було просто безліч. І така маячня залишається до сьогоднішнього часу», – Олександр Палій.
Петро не тільки переназвав
