сина Тіамат, відібрав у нього ознаки влади і в кайданах відправив до в’язниці.
Потім Мардук повернувся до вбитої Тіамат, розрізав її тіло навпіл. Одну половину, наче черепашку, підняв догори і створив з неї небеса. На небесах він укріпив заслони, щоб вони стримували небесні води, і поставив біля них охоронців. З другої половини Тіамат Мардук створив землю. Для верховних богів він збудував палац і кожному відвів своє місце. На сході і заході поставив ворота з міцними засувами. Посеред неба Мардук зробив заглиблення, створив зірки і місяць, подарував йому сяйво і наказав правити вночі.
Створивши все це і розставивши по своїх місцях, Мардук прийшов до бога Ейя і сказав йому:
– Я хочу створити живу істоту і назвати її людиною. Для цього я принесу в жертву всіх полонених богів і створю з них людей.
– Достатньо буде, якщо ти принесеш у жертву одного бога, – відповів Ейя, – нехай усі інші живуть.
Мардук покликав усіх богів, наказав привести і своїх супротивників. Звернувся до них з промовою і дозволив обрати жертву.
– Нехай у жертву буде принесено Кінгу, – запропонували підземні боги, – він у всьому винен, він очолював військо проти тебе.
Привели Кінгу. Мардук розтяв йому вени; з його крові створив людину.
Так, згідно з розповідями вавилонських жерців, були створені світ, небо, земля і нарешті – людина, яка повинна поклонятися і слугувати богам.
Іштар у підземному царстві
Богиня Іштар
У прадавні часи бог пастухів Таммуз попросив руки прекрасної богині любові Іштар. Він ішов до неї пасовиськами, на яких паслися незліченні отари овець, проходив повз череди кіз, могутніх биків і корів, наближався до неї своїми зеленими володіннями, і з рук його капали молоко і вершки.
Брат Іштар та мати Іштар побачили, що Таммуз підходить до них. Вони покликали Іштар і порадили їй:
– Наближається Таммуз, вбраний, наче наречений. Не відмовляй йому, Іштар, виходь за нього заміж. Ти матимеш усе, якщо станеш його дружиною. Разом будете пити солодкі вершки та вкриватися м’якою вовною.
Іштар викупалася та намастила шкіру пахощами, вдяглася в царські шати, прикрасила себе золотом і коштовним камінням і вийшла назустріч Таммузові. Таммуз обійняв її і повів до себе додому.
Він не здогадувався, як Іштар любить владу. Спокійне, тихе життя разом з богом пастухів їй набридло. Вона мріяла про більшу могутність і охоче б владарювала навіть землями, з яких ніхто ніколи не повертається.
У тих темних краях царювала старша сестра Іштар, богиня Ерешкігаль.
Одного разу Іштар вдягла царські шати, поклала на голову божественну корону, прикрасила себе намистом та браслетами і покинула Таммуза. Вона вирушила в потойбіччя до сестри Ерешкігаль, щоб подивитися на царство, яким прагнула заволодіти. Перед тим як піти, вона сказала своєму головному радникові:
– Якщо
