до царства Ерешкігаль, але по дорозі до володарки було ще сім воріт.
У перших воротах охоронець зняв з голови Іштар корону – той, хто переступає поріг підземного царства, має відмовитися від усього.
Дракон з воріт богині Іштар у славнозвісному Вавилоні
Вони пройшли другу браму, і охоронець відібрав у Іштар лазуритовий жезл, який вона тримала в руці. Після третіх воріт він зняв з неї лазуритове намисто. В четвертих – забрав коштовні прикраси з грудей. У п’ятих – браслети. І коли Іштар через сьомі ворота ввійшла в підземне царство, на ній не було ні дорогоцінностей, ні царського вбрання. Без дорогого каміння і золота, без коштовного вбрання, в тому вигляді, в якому людина народжується на світ, постала Іштар перед богинею Ерешкігаль.
Володарка підземного царства з ненавистю подивилася на сестру зі свого високого трону і наказала своїм слугам схопити її.
– Відведіть її до мого палацу, – сказала вона, – замкніть і нашліть на неї шістдесят хвороб. Нехай вони накинуться на її тіло від очей до п’ят, як голодні леви.
Слуги відвели Іштар до палацу, замкнули її в одному з приміщень і напустили на неї шістдесят смертельних хвороб.
Відтоді як Іштар зникла в підземному царстві, життя на землі ледве жевріло. Дерева цвіли, але плодів не давали. З землі зникли любов і радість.
Головний радник Іштар вдягнув лахміття і з плачем подався до палацу богів – благати їх про допомогу.
Він знайшов бога Ейя і заголосив:
– Мудрий боже, не дай своїй доньці загинути в підземному царстві, не дай розбити дорогоцінне лазуритове каміння, не дай перевести на тріски рідкісне дерево!
Вислухав Ейя ці благання, видлубав з-під нігтя глину і сотворив двох істот, схожих на людей. Одній він дав їжу життя, а другій – воду життя. З цими чудесними дарами він відправив їх до підземного царства.
Боги Енкі (Ейя), Уту (Шамаш) та Інана (Іштар)
Ерешкігаль зрозуміла, що це – посланці Ейя, і прийняла їх з повагою. Запропонувала холодної води – посланці не схотіли її пити, запропонувала зерна – посланці від нього відмовилися.
– Чого ж ви бажаєте? – спитала їх Ерешкігаль.
– Віддай нам ту жінку, яку ти тримаєш у палаці і на яку наслала шістдесят хвороб.
Ерешкігаль не насмілилася відмовити посланцям мудрого Ейя. Довелося їй впустити їх до палацу.
Посланці Ейя ввійшли до палацу і побачили Іштар. Вона лежала нерухома й бездиханна і була мертва. Підійшов перший посланець Ейя і дав їй поживу життя, підійшов другий – і окропив її водою життя. Іштар розплющила очі, груди її наповнилися диханням, вона поворушила руками і підвелась.
– Ти вільна, – сказали посланці, – можеш залишати підземне царство.
Коли Іштар вийшла з палацу, її обступили боги підземного царства.
– Іштар, ти хочеш покинути підземне царство, з якого ніхто ніколи не повертався? Замість себе ти повинна когось залишити. Коли твої очі побачать світло дня,
