й почистили зброю. Знявши брудний одяг, вони вдяглися в чисте.
Коли Гільгамеш поклав на свою голову корону і вдяг царське вбрання, на нього звернула увагу богиня Іштар. Побачила його могутню статуру, його очі, що сяяли переможно, завважила, який він поставний і вродливий.
Іштар прийшла до нього і сказала:
– Стань моїм чоловіком, Гільгамеше. Я подарую тобі лазуритову колісницю з золотими колесами. Ти будеш запрягати до неї вихори, як великих мулів. Коли ти ступиш до мого палацу, поріг і плити долівки цілуватимуть твої ноги, а князі і царі стануть перед тобою на коліна і піднесуть небачені дари.
– Я не стану твоїм чоловіком, – відповів Гільгамеш. – Тим, кого ти обираєш, ти приносиш нещастя. І Таммуза, свого чоловіка, ти відправила на той світ. Я скоро набридну тобі, і замість слави отримаю зневагу.
Розгнівана Іштар повернулася на небо зі сльозами на очах. Розшукала свого батька, бога неба Ану, і поскаржилася йому:
– Гільгамеш знехтував і принизив мене! За це він мусить бути покараний. Сотвори, батьку, небесного бика і нашли його на Гільгамеша, нехай він підніме пихатого царя на роги, нехай розчавить його! Якщо ти не створиш небесного бика, я поруйную браму підземного царства і виведу звідти мертвих, які пожеруть живих. Мертвих більше, ніж живих, і на землі буде царювати смерть.
Бог неба Ану створив небесного бика і послав його на землю. Небесний бик, великий і грізний, зупинився на березі ріки. Засопів уперше – земля перед ним розверзлася, і до провалля впало сто мешканців Урука. Засопів удруге – знову до провалля впало двісті мешканців Урука. Засопів утретє і накинувся на Енкіду, який саме в цей час вийшов з палацу. Відскочивши убік, Енкіду схопив бика за роги.
Гільгамеш вибіг з палацу і кинувся на допомогу Енкіду. Під копитами небесного бика дрижала земля, очі його налилися кров’ю.
– Хапай бика за хвіст! – закричав Гільгамеш. – Хапай його, а я цілитиму мечем у загривок!
Енкіду схопив бика за хвоста, і тут підскочив Гільгамеш і поцілив бика мечем. Потім вирізав бичаче серце і приніс у жертву Шамашеві. Роги він передав найкращим майстрам, і вони зробили чудові келехи з величезних лазуритових рогів. Гільгамеш наповнив ці келехи олією і приніс у жертву своєму богу-покровителю.
Іштар стежила за битвою Гільгамеша та Енкіду з небесним биком і не змогла відвернути смертельного удару Гільгамеша. Тоді вона спустилася на мури Урука і прокляла Гільгамеша. Почувши її прокляття, Енкіду схопив бичачу ногу і пожбурнув її в богиню. Але не знищив цим прокляття.
На вулицях і базарах Урука збиралися люди. Всі чекали, коли герої-переможці урочисто проїдуть містом.
Гільгамеш і Енкіду скупалися в Євфраті, обнялися і поїхали до міста. Всюди їх радісно вітали і славили, всюди ними захоплювалися. Гільгамеш влаштував у палаці пишний бенкет, страх перед небесним биком змінився сміхом та веселощами.
Спати герої лягли пізно. Заснули, і вночі Енкіду побачив сон.
Він побачив небо і богів, які радилися,
