що сутність людини полягає в єдності її тіла, імені, тіні та душі. Душ було декілька: «ка» – двійник, друге «я»; «ба» – втілення життєвої сили, яке існує і після смерті тіла. Посмертне втілення людини, «ах», мандруючи підземним царством, зазнає всіляких небезпек, проходить через суд Осіріса, на якому отримує посмертну долю – або жахливе знищення за всі свої гріхи, або щасливе життя на полях раю-іару, якщо в земному житті людина не коїла зла й була «чиста серцем».
Міфологічні уявлення єгиптян змінювалися. Після об’єднання обох земель і створення єдиного царства провідною стала ідея про те, що цар є безсмертним богом. Цар-фараон був посередником між богами та людьми і вважався Гором. Водночас Гор був і небесним царем, і соколом. Після смерті цар Гор ставав Осірісом і водночас наступне втілення Гора на землі успадковувало його.
Пантеон богів Давнього Египту
Разом з єдиною державою виник і єдиний родовід єгипетських богів, який називали геліопольською енеадою (дев’яткою).
Боги енеади вважалися першими царями Єгипту. Найзначнішими міфами Єгипту є міфи про створення світу та про Осіріса.
Творцями світу в різних міфах були Ра, Атум, Пта, який створив перших богів, задумавши творіння у своєму серці й назвавши їхні імена своїм язиком (тобто створив їх думкою і словом).
З міфами про створення світу тісно пов’язані міфи про сонячних богів, які відображають уявлення єгиптян про зміну пір року та боротьбу сонця з мороком і злом, котрі виступають в образах чудовиськ та всілякого лиха (міф про знищення людей Оком Ра).
Третій, основний, цикл міфів пов’язаний з Осірісом (букв. родючість) – богом життєдайних сил природи, всіляких рослин, які в’януть, а потім знову відроджуються. Фараон також вважався джерелом родючості і тому брав участь у всіх основних землеробських обрядах: під час повені Нілу кидав у річку сувій – указ про початок розливу; першим розрихляв землю мотикою; зрізав перший сніп на святі жнив і приносив жертви на знак подяки статуям померлих фараонів після закінчення польових робіт.
Ра
Звідки на Землі з’явилися люди й тварини, дерева та кущі, трави та злаки? А коли стало світити Сонце, яскраве Сонце, що розганяє морок і проганяє нічні страхіття? Хто запалив у небі зірки й почепив на нього Місяць, щоб він уночі замінював Сонце?
Бог Амон-Ра
Спочатку на Землі панував морок, ще не було життя. Скрізь розливалися безмежні води – «Велике озеро». Одного разу серед «Великого озера» з-під води піднявся горб, і з’явилася суша. На горбі виросла дивна квітка лотоса, з неї вийшла дитина – юне прекрасне Сонце (Ра). Воно розігнало морок, осяяло землю. І почалося життя.
У XIV ст. до н. е. єгипетський фараон Аменхотеп IV проголосив єдиним богом Єгипту Атона, втіленням якого був золотий диск Сонця. Фараон змінив своє ім’я на Ехнатон («той, що догодив
