такого загадкового явища, як блукаючі вогні. Намагаючись розкрити їхню таємницю, вчені багатьох країн світу вже багато років сушать собі голову над численними неймовірними гіпотезами та сміливими припущеннями.
За своєю відомістю першість серед блукаючих вогнів тримають вогні Мін-Мін. Протягом усього XX століття жителі південного заходу Квінсленду (Австралія) досить регулярно спостерігали за невідомими «духами», які обрали собі для постійного місця «життя» пустир площею 18 квадратних кілометрів під назвою «Станція Олександрія». Однією з найбільш відомих зустрічей людини з Мін-Мін став випадок з місцевим пастухом у березні 1940 року. У той день він їхав дорогою між Боулією та Варендою. Раптом водій помітив, що над цвинтарем щось світиться. Зацікавившись, пастух зупинив машину. Але загадкове сяйво одразу ж почало трансформуватися, перетворившись на кулю розміром з добрячий кавун, який поплив у повітрі на спостерігача. Той не став чекати розвитку подій і вирішив накивати п’ятами… Прибувши до найближчого містечка Боулія, пастух виглядав геть переляканим: сяюча куля настирно бажала «контактувати» й супроводжувала його машину до самого міста.
Блукаючі вогні
Узагалі, очевидців цього дива дуже багато. Усі вони розповідають про зустріч на тій же порожній дорозі з плямами світла, які начебто пританцьовували. Блукаючі вогні далеко не завжди мали форму кулі. Іноді вони були подібними до полум’я свічки, що мерехтіло й пересувалося з місця на місце. Виникало враження, що світлові плями надять подорожнього. Крім того, місцеві пастухи неодноразово бачили туманні світлові диски, що ширяли над обрієм. Вони час від часу супроводжують отари овець на пасовищах.
Якщо вірити словам місцевих жителів, Мін-Мін існують уже протягом багатьох століть. Ними лякали неслухняних дітей навіть аборигени. Австралійці певні: їх переслідують душі померлих, що не хочуть покидати цей світ. Більш сучасна версія говорить: у цьому разі люди мають справу з НЛО. Точніше – з їхніми маленькими «пілотами». А дехто дофантазувався до повної нісенітниці, твердячи, що протягом багатьох сотень років на австралійців наганяли жаху… звичайні зайці! Асвітяться, мовляв, тваринки тому, що в їхнє хутро понабивалося повно світлячків…
Науковці з «заячою» теорією не згодні. Вони перебрали безліч можливих причин появи блукаючих вогнів – від світіння радіоактивних опадів та світіння газу в результаті тертя кристалічних порід у тектонічних розломах до особливого виду кульових блискавок. Найвірогіднішою здавалася саме теорія блискавок, проте вогні Мін-Мін, на відміну від цих «нервових» розрядів щодо людей, поводяться на диво приязно…
Австралійський учений Джек Петтігрю, який сам двічі зустрічався з блукаючими вогнями, серйозно підійшов до питання походження загадкових світлових куль. Петтігрю помітив, що вони іноді можуть змінювати колір – тоді, коли «пританцьовують» над обрієм. Але наблизитися до себе Мін-Мін не давали: вони починали щоразу пересуватися
