Тоді трипільців можна вважати частиною праіндоєвропейців. Деякі вчені (В. В. Іванов, Т. В. Гамкрелідзе) вважають, що прабатьківщиною носіїв праіндоєвропейських діалектів було Вірменське нагір’я та Північна Месопотамія в період неоліту й енеоліту.
Носії археологічних культур епохи бронзи, пам’ятки яких виявлені на території України, були вже індоєвропейцями. Серед культур Лісостепового Правобережжя, Волині та Прикарпаття найбільш відомими є культура шнурової кераміки, білогрудівська культура. Головними заняттями їх носіїв були скотарство й землеробство. В Степовому Причорномор’ї, Подніпров’ї, Лівобережжі, Приазов’ї та в Криму знайдені пам’ятки, залишені племенами катакомбної, зрубної, сабатинівської, білозерської, бондарихинської та деяких інших культур, носії яких займалися переважно скотарством. Вони дотримувалися звичаю споруджувати кургани над похованнями. Померлих ховали вже не в ямах, а в підземних камерах-катакомбах чи в дерев’яних зрубах (іноді в кам’яних скринях), над якими насипали штучні пагорби. Поряд з курганами іноді встановлювались мегаліти (в перекладі з грецької – «величезні камені»), подібно до Стоунхенджу в Англії. До мегалітів відносяться, наприклад, менгіри (вертикально встановлені окремі камені), кромлехи (кола з каменів навколо курганів). В курганах ховали представників знаті. Отже, слід зазначити, що саме в епоху бронзи формувалися класові суспільства.
В епоху пізнього енеоліту та бронзи в світі з’явилися найдавніші цивілізації та держави. Наприкінці IV – на початку ІІІ тисячоліття до н.е. на Півдні Месопотамії вже існували шумерські міста-держави, а єгипетські царства об’єдналися під владою фараонів. Пізніше Межиріччя Тигру та Євфрату об’єднувалося під владою царів Аккаду, Уру, Вавилону, Ашшуру (Ассирії), Персії (Ірану). В ІІІ тисячолітті до н.е. виникли цивілізації критян-мінойців в долині ріки Інду (цивілізація Хараппи і Мохенджо-Даро) та в долині ріки Хуанхе (Давньокитайська цивілізація). В ІІ тисячолітті до н.е. виникли цивілізації фінікійців (мореплавців, винахідників алфавітного письма, батьківщиною яких було східне узбережжя Середземного моря), хетів (Мала Азія), критян-мінойців. Найдавнішою європейською цивілізацією можна вважати давньогрецьку Мікенську цивілізацію, спадкоємицю Мінойської цивілізації Криту. Після мікенських греків-ахейців залишилися рештки фортець в Мікенах, Пілосі, Тірінфі, Афінах, Фівах та деяких інших місцях південної частини Балканського півострова, розкішні царські гробниці, глиняні таблиці з текстами, виконаними складовим письмом (лінійним письмом Б), міфи та сказання про подорожі і подвиги стародавніх героїв. Наприкінці ХІІІ ст. до н.е. ахейці перемогли Троянське царство (на Північному Заході півострова Мала Азія) та зруйнували місто Трою – Іліон. У Vm ст. до н.е. великий Гомер об’єднав сказання про героїв Троянської війни в поеми «Іліада» та «Одіссея». Після загибелі «міцностінної» Трої рештки троянців під проводом Енея переселилися в італійську область Лацій та змішалися з місцевими мешканцями латинами (їхні нащадки заснували Рим), а ахейці зазнали поразки в боротьбі зі своїми родичами дорійцями, які
