точкою в історії Гватемали є саме індіанські племена майя. Їхня цивілізація зародилася десь у ІІ тисячолітті до н. е. А на початку нашої ери вона вже була могутньою і квітучою, мала високий рівень культури. Майя збудували багато своєрідних міст на території сучасної Гватемали. До наших днів дійшли їхні поселення Тікаль, Сакулеу, Сиваль та ін. Завдяки цим археологічним скарбам (вони є найбільш вражаючими свідченнями про майя із усіх знайдених в Америці) Гватемала стала відомою на весь світ. До того ж вони досить непогано збереглися, зважаючи на свій тисячолітній вік. Рідко знайдеться людина, яка не захоче поринути в індіанську романтику, побачити на власні очі піраміди майя, храми, де вони приносили жертви богам, обсерваторії, де вони вивчали зоряне небо, а також густі ліси, в яких вели війни. Можливо, якесь древнє дерево ще пам’ятає їх.
Самі індіанці часто називали свою територію «Землею, де багато дерев». А іспанським конкістадорам, які завоювали ці краї в 1524 р., припала до душі інша місцева назва – Гватемала («родюча земля»). Відтоді в майя почалося нелегке життя, адже іспанське завоювання супроводжувалося знищенням корінного населення, позбавленням його волі. «Блідолиці», як називали їх індіанці, примушували майя працювати на себе. В ті часи була поширена практика так званого «боргового рабства», в яке згодом потрапила більша частина місцевого населення. Індіанці мужньо чинили опір цьому насильству, підіймали повстання, однак перемогти сильних європейців не змогли. Нові господарі отримували прибутки, експортуючи какао, золото й срібло. У 1560 р. було створено генерал-капітанство Гватемала, до якого увійшла більшість центральноамериканських земель. Його столицею стало гватемальське місто Антигуа.
Колишню столицю Гватемали Антигуа оточують вулкани, проте нині це дуже спокійне місто, яке неодмінно радять відвідати туристам. Свого часу Антигуа було однією з перлин Нового Світу, проте чудові будівлі в стилі бароко не вистояли під час сильного землетрусу, який нещадно зруйнував їх, і через це столицю було перенесено на нинішнє її місце, до Гватемали. Мешканці країни з часом зуміли відновити колишню красу Антигуа. І дух давнини витає тут, і стиль життя нагадує колоніальні часи, однак столиця сюди так і не повернулася.
Іспанської влади Гватемала позбулася у 1821 р. і незабаром утворила з іншими країнами Центральної Америки федерацію зі столицею у місті Гватемала. У 1839 р. ця федерація, яка ніколи не була міцною, розпалася на окремі держави. В незалежній Гватемалі упродовж майже століття точилася жорстока боротьба за владу, уряди змінювалися дуже швидко.
Можливо, найтрагічнішим періодом після іспанського завоювання стала для цих земель друга половина XX століття. Тоді проти встановленого жорстокого військового режиму розпочалася партизанська війна. В кінці XX століття Гватемала все ще зазнавала репресій, геноциду з боку своїх правителів. У країні тривали політичні вбивства, було багато «зниклих безвісти», активно діяли так звані «ескадрони смерті», вся вона була корумпована.
