Особливо сильно все в ній закрутилося на початку 80-х років, коли тут відбулися воєнні перевороти, було вбито політичних лідерів і США ввели війська для врегулювання ситуації на свій лад. Нині внутрішнє становище в Гренаді вважається стабільним, безпечним для туристів, їх стає дедалі більше, особливо з появою міжнародного аеропорту. Однак економічна ситуація залишається незадовільною: ані прибутковий туристичний сектор, ані мускатний горіх не можуть зарадити тому, що видатки перевищують прибутки. Доводиться завозити багато промислової продукції. Місцева ж промисловість представлена невеликими переробними та текстильними підприємствами і не задовольняє потреб населення.
Оскільки Гренада побувала і французькою, і англійською колонією, вона зазнала впливу обох європейських держав. Це позначилося на її мові. Державною на островах є англійська, проте багато мешканців розмовляють на місцевому діалекті французької (патуа).
А ось потреби туристів Гренада задовольняє повністю. Відвідувачі можуть насолоджуватися тропічною природою, грітися на сонці, плавати з аквалангом. Або вирушити на дегустацію рому, що виготовляється старим способом і тому дуже цінується. Або відвідати карнавал чи захопливе змагання рибалок, а потім подивитися собори колоніальних часів (більшість місцевого населення є католиками або протестантами), відвідати мальовничий національний парк. І купити на місцевому ринку за східнокарибські (грошова одиниця країни) або американські долари багато прянощів і, якщо пощастить, дізнатися від продавців про місцеві секрети приготування якоїсь страви. А можна нічого цього не робити і просто насолоджуватися життям. Адже Гренада – якраз те місце, яке спонукає до цього.
Домініка – країна, відкрита в неділю
У галасі невгамовних реклам гостеві Домініки неодмінно пропонується: «Ласкаво просимо на острів давньої й красивої природи». А потім це відлуниться у шумовинні численних гірських річок, гейзерів та водоспадів і, нарешті, розчиниться в хмарах, що незмінно огортають гострі верхівки вулканів. На Домініці, якщо порівнювати цей острів з іншими Карибськими островами, не надто впадають в око згубні втручання людини в природу. В цій країні мало неону у вечірніх сутінках, зате є розсипи яскравих зірок на нічному небі, тут немає міжнародного аеропорту та залізниці, і навіть у столиці Розо (20 тис. мешканців) багато низеньких дерев’яних будинків. Домініка не для тих, кому потрібен модний курорт. Вона сподобається допитливим юним (якщо не за віком, то душею) натуралістам, тим, хто зберіг вміння дивуватися і не менш цінне вміння помічати красу.
Тиха країна Домініка має площу 754 км2 і розташована на однойменному острові в архіпелазі Малих Антильських островів. Її омивають Карибське море й Атлантичний океан, однак більшість пляжів виглядають почорнілими через накопичення вулканічного попелу. Нині вулкани Домініки (найвищий – Дьяблатен, 1447 м) вже заспокоїлися і не приховують у собі загрози.
