задоволення гості країни дістають від численних фестивалів пісні та танців, дуже яскравих і незвичних для європейців. У містечку Бокумбе кожні чотири роки проводиться фестиваль, під час якого його учасники завзято б’ють один одного батогами. Ця битва має ритуальний характер. А якщо пощастить, можна потрапити і на змагання чаклунів, не тільки з Беніну, а й із сусідніх країн.
Ботсвана – батьківщина бушменів
Ботсвана – це маленьке економічне диво Африки. За півсторіччя країна обернулася з бридкого каченяти на білого лебедя з алмазною короною. Ботсвана швидко змінила ярлик бідної колонії на звання квітучої країни Південної Африки. І це всупереч тому, що вона не має виходу до моря, розвиненої промисловості, що її землі – безкрая пустеля й суха савана, що вирощує пристойні врожаї на самому ентузіазмі.
Ботсвана – яскравий приклад економічної стабільності й стійкої демократії в Африці. Окрім того, це країна дивовижна і незвичайна з усіх поглядів. Вона зберегла унікальну дику природу і навіть, якщо вірити місцевій легенді, залишки первородного хаосу, з якого починався світ (це пагорби Тсодило – поодинокі шматки скельної породи, що, немов маяки, височать над поверхнею пустелі). Одним із найбільших недоторканних осередків дикої природи у всій Африці вважається дельта головної ріки країни – Окаванго, яка повільно «мандрує» пустелею Калахарі, що вкриває більшу частину території Ботсвани. І пустеля, і річка незвичайні: в пустелі процвітає різноманітна флора, а річка губиться серед пісків, так і не добігши до океану. Калахарі не є класичним зразком пустелі, її назву часто вживають з епітетом «зелена», оскільки численні піщані бархани й дюни (наявність заліза у грунті надає їм червоного кольору) сусідять із ділянками високих трав та заростями чагарників. Справжні «плантації» кактусів в період цвітіння створюють враження суцільного оазису. Часто-густо, особливо у віддалених районах, можна побачити акації, баобаби, хлібне дерево, дерево мерула, сік плодів якого нагадує вино. Сезон дощів не обминає Калахарі – з липня по вересень довгоочікувані опади рятують пересохлі річки й озера. Однак сухий сезон стирає усілякі нагадування про вологу, приносить піщані бурі та урагани.
На вулицях столиці країни – Габороне
Калахарі в прямому розумінні слова поглинає річка Окаванго (в перекладі – «річка, що ніколи не знаходить моря»). Їй, народженій на пагорбах Анголи, доводиться розчинитися в дюнах, утворивши на прощання 15 тис. км2 мальовничого лабіринту з лагун і каналів у північно-західній Ботсвані. Ця найбільша у світі внутрішня дельта багата живою природою. Верхня її частина являє собою зарості очерету, переважно папірусу, або постійно вкриті вологою ділянки. Це болотисте середовище уподобали бегемоти, крокодили, деякі антилопи, а також численні види птахів. Низини дельти вкриті акаціями та заливними луками, куди приходять у пошуках їжі зебри, буйволи, слони, антилопи. А за ними, з тією ж метою, – леви, леопарди, гієни.
Бушмени,
