й палац Манійа – древня резиденція вождів. Символом Ашанті був дикобраз (колючки якого, мабуть, мали нагадувати про войовничий настрій народу), який теж зберігся – у віддалених гірських лісах та в зоопарках.
Перших європейських торговців, які з’явилися на узбережжі Гвінейської затоки, приваблювали золото, слонова кістка, прянощі, але незабаром вони збагнули, що живий товар (раби) приносить більші прибутки. Суперечку між європейськими державами до кінця XVIII ст. виграла Велика Британія, яка міцно закріпилася на узбережжі. А у внутрішніх районах панували ашанті. Після жорстоких війн англійці ступили на їх землю. Вони спалили столицю Кумасі в 1874 р. і оголосили узбережні райони колонією, а згодом колонізували й усю територію Ашанті. Своїй новій землі вони дали ім’я, що вже «пристало» до неї – Золотий Берег. Правда, в колоніальний період більшість прибутків приносила торгівля какао.
Після народного повстання 1957 р. Гана стала незалежною країною. Вона довго не могла визначитися зі стилем правління і шляхами розвитку. Політична ситуація на диво нагадувала французьку, тільки республіки та воєнні режими змінювалися швидше. Нині країна переживає період «четвертої республіки» на чолі з президентом і досить впевненого економічного росту, підгрунтям для якого стали реформи з оздоровлення економіки після довгого періоду спаду та соціальні програми. За кілька десятиліть істотно змінилася на краще соціальна сфера Гани. З 1980 по 1996 р. вона знизила кількість тих, хто недоїдає, швидше, ніж будь-яка інша країна у світі. Зросла і калорійність їжі. Збільшення добробуту та програма з корегування соціальних витрат викликали помітне поліпшення санітарних умов, медичного обслуговування й освіти. Освітній бум, що розпочався ще в середині 50-х років, триває. Проходять масові кампанії з ліквідації неписьменності в сільських районах (неписьменність скоротилася з 57 до 35 %), працює Інститут суспільної освіти (для дорослих), п’ять університетів. Завдяки програмі планування сім’ї зменшився приріст населення.
Какао росте на дереві – це знає кожний африканець, тим більше мешканець Гани. Шоколадні дерева тут зведені у ранг культових. А почалося все з того, що спритні англійські фермери, які переселилися з північно-східних районів, помітили особливості західно-африканського лісу – густа крона високих дерев утримує яскраве сонячне світло і забезпечує в наземному ярусі вологі й теплі умови, в яких добре ростуть, наприклад, ліани. Такі ж умови підходять для шоколадного дерева. А користі від нього більше, вирішили фермери, розчистили зарості нижчого ярусу й посадили шоколадні дерева, яким сподобалися і грунт, і рівномірне зволоження, і «батьківський» захист високих дерев.
Гана – аграрна країна з розвиненою гірничодобувною промисловістю. Основу експорту становлять ті ж самі товари, що і століття тому, – золото і какао, час від часу випереджаючи одне одного. В невеликій кількості йдуть на експорт банани, цитрусові, кокосові горіхи, ананаси, боксити, алмази, ліс. Для внутрішніх потреб у Гані вирощують маніок, батат, сорго, цукрову
