я побоююсь, що Метью також не слід повертатися до Франції.
– А ніхто й не казав, що мати трьох володарів та одну дружину – це легка справа, – в’їдливо зауважив Хенкок.
– Тож якого диявола ти обираєш, Метью? – спитав його Гелоуглас.
– Якщо Філіп не отримає невдовзі монети, вкарбованої в печатку моєю рукою, то неодмінно приїде сюди шукати мене, – глухо буркнув Метью. – Це випробування на вірність. А мій батько любить випробування.
– Твій батько в тобі не сумнівається. І це непорозуміння проясниться, щойно ви зустрінетеся, – сказав Генрі. Коли Метью йому не відповів, Генрі продовжив, не даючи запанувати тиші. – Ти постійно кажеш мені, що я мушу мати власний план дій, інакше ризикую бути втягненим у хитрі плани інших людей. Скажи нам, що робити, і ми про це потурбуємося.
Та Метью знову не відповів, мовчки перебираючи варіанти і відкидаючи їх один за одним. У когось іншого пішло б кілька днів, щоб проаналізувати можливі ходи і контрходи, але Метью впорався з цим за кілька хвилин. На його обличчі було мало ознак внутрішньої боротьби, але посіпування м’язів на плечах та задумливе погладжування рукою волосся свідчили про інше.
– Я поїду, – сказав нарешті він. – Діана залишиться тут із Гелоугласом та Хенкоком. Волтеру доведеться вигадати якесь пояснення для королеви, щоб вона нічого не запідозрила. А я тим часом займуся Конгрегацією.
– Діані не можна залишатися у Вудстоці, – твердо заявив йому Гелоуглас. – Тільки не зараз, коли Кіт підбурює селян, поширюючи плітки і сіючи сумніви. За твоєї відсутності ані королева, ані Конгрегація не матиме ніякої зацікавленості в тому, щоб уберегти твою дружину від магістрату.
– Ми можемо поїхати до Лондона, Метью, – енергійно запропонувала я. – Поїхати разом. Це ж велике місто. Там буде надто багато відьом, тому мене ніхто не помітить – відьом, які не бояться сили, яку я маю. А ще там буде достатньо посланців, аби повідомити твого батька у Франції, що ти – цілий і неушкоджений. Тобі не треба буде їхати. «Тобі не доведеться знову бачитися з батьком», – подумки додала я.
– Лондон! – пирхнув Хенкок. – Та ви там і три дні не протягнете, мадам. Ми з Гелоугласом натомість відвеземо вас до Уельсу. Ми поїдемо до Абергавені.
– Ні, – заперечила я, не відриваючи погляду від кривавої крапельки на шиї у Метью. – Якщо Метью поїде до Франції, то я поїду разом із ним.
– Нічого подібного. Я не збираюся тягнути тебе через країну, де вирує війна.
– Із приходом зими війна дещо вщухла, – зазначив Волтер. – Може, і дійсно було б найкраще відвезти Діану до Сеп-Тура. Мало тих сміливців, які забажають зв’язуватися з тобою, Метью. І немає жодного, хто насмілився б сердити твого батька.
– Маєш зробити вибір, – сказала я зі злістю в голосі, не бажаючи бути розмінною монетою в бажанні друзів та родичів Метью виштовхати його до Франції.
– Так. І я обираю тебе, – сказав Метью, торкнувшись мого рота своїм великим пальцем. Моє серце
