Ви виймаєте аркуш зі списком, але не для того, щоб прочитати його, а щоб порвати на дрібні шматочки.
Чому ж цей спосіб не діє? Із тієї самої причини, із якої ж і даремна порада лікаря: якщо ми не п’ємо, то не тому, що не повинні цього робити. Подібна порада може спонукати нас захотіти розв’язати проблему, але не допоможе її перебороти. Єдиний вихід – позбутися причин, які змушують нас пити. Насправді всі твердження на користь відмови від спиртного тільки ускладнюють справу. Деяким людям дуже важко зрозуміти цю точку зору. Але хіба інформація про небезпеку ожиріння знижує апетит? Звичайно ні! Це синдром забороненого плоду: їжа стає в десятки разів більш привабливою, ніж раніше. Чим більше ви зосереджуєте увагу на шкоді вживання алкоголю, тим наполегливіше нашіптує інша частина мозку:
То, напевне, в алкоголі є море переваг та насолод, інакше я б не пив його, не кажучи вже про 90 % людей.
Або якщо ви досягли моменту, коли ви вже не можете більше ошукувати себе, що алкоголь приносить вам задоволення.
Мабуть, вада занадто міцно мною заволоділа, інакше я міг би покинути пити, як і решта хронічних алкоголіків.
Що більше ви концентруєтеся на причинах, з яких вам непотрібно пити, то більш обділеним і нещасним ви почуваєтеся в періоди, коли не вживаєте алкоголю: спрацьовує ефект забороненого плоду, а в періоди запою – ефект провини.
Але головна причина того, чому зосередженість на шкідливості алкоголю ускладнює контроль вживання, в тому, що всі зусилля ви спрямовуєте на цю саму проблему, наче вона сама по собі може вирішитись. Ви можете не одразу прийняти цю точку зору, але важливо від самого початку розуміти, що я маю на увазі. Давайте повернемося до графа Монте-Кристо. Припустимо, він звернув увагу на пораду свого лікаря та провів решту життя, розмірковуючи над тим, наскільки жахливе життя у в’язниці. Хіба це допомогло йому звільнитися? Звичайно ні! Це могло лише збільшити його бажання втекти, але воно в нього вже й так було. Він повинен був концентруватися на тому, ЯК йому втекти, але він весь свій час витрачав на питання, ЧОМУ йому потрібно це зробити, що заважало йому діяти й тим самим ускладнювало досягнення мети.
У випадку графа ситуація цілком зрозуміла. Чому ж при розгляданні алкогольної проблеми виникають такі труднощі? Тому що є подвійна функція свідомості алкоголіка: як ув’язненого та в’язничного. Ув’язненого представляє та частина мозку, яка прагне розв’язати проблему. В’язничного – інша частина, яка заважає нам зосередитися на цьому. Оскільки обидві частини належать до того самого мозку, нам здається, що, якщо ми зосередимо всі свої зусилля на стражданнях ув’язненого, ми примусимо в’язничного його відпустити.
Нічого страшного, якщо ви визнаєте цю думку дещо незрозумілою. Ви б не стали читати мою книгу, якби уже мали розв’язок вашої проблеми. Ми знаємо, що у світі існують мільйони людей із тією самою проблемою. Люди відчайдушно намагаються контролювати своє вживання алкоголю, але неспроможні це зробити. То давайте
