невже? – здивовано перепитав Кокс.
– Я його розшукаю й привезу з собою. Влаштуємо міні-прес-конференцію.
– Я не в Мейні. Я в окрузі Коламбія. На Об’єднаному комітеті начальників штабів.
– Я мушу бути вражена? – Та так воно й було, трохи.
– Міс Шамвей, у мене нема зайвого часу, гадаю, у вас теж. Тож, в інтересах нагального вирішення цієї проблеми…
– А це можливо, як ви вважаєте?
– Перестаньте, – обірвав він її. – Не маю сумнівів, перш ніж очолити газету, ви були репортеркою, я певен, ставити запитання для вас цілком природно, але наразі фактор часу – головний. Ви можете виконати моє прохання?
– Можу. Але якщо вам потрібен він, ви отримуєте й мене. Ми виїдемо на шосе 119 і звідти зателефонуємо вам.
– Ні, – промовив він.
– Чудово, – ласкаво відгукнулася вона. – Вельми приємно було потеревенити з вами, пане полковни…
– Дайте мені договорити. З вашого боку шосе № 119 тотально ФУБАР[94]. Це означає…
– Мені відомий цей вираз, полковнику, я читала книжки Тома Кленсі[95]. Що саме ви мали на увазі щодо шосе 119?
– Я хотів сказати, що зараз там, вибачте за вульгарність, як у ніч відкритих дверей у безплатному борделі. Половина населення вашого міста заставили своїми легковиками й пікапами обидва узбіччя дороги і частину якогось пасовища.
Вона поклала фотоапарат на підлогу, дістала з кишені плаща блокнот і записала: пол. Джеймс Кокс та Ніч відкр. дверей у безпл. борделі. Потім додала: ферма Дінсмора? Авжеж, мабуть, він має на увазі луг Алдена Дінсмора.
– Гаразд, – погодилась вона. – Що ви пропонуєте?
– Ну, я не можу вам завадити з ним приїхати, тут ви маєте рацію, – зітхнув він, ніби жаліючись на несправедливість світу. – Не можу також заборонити вам надрукувати будь-що у вашій газеті, хоча, гадаю, це не має значення, все одно ніхто за межами Честер Мілла її не побачить.
Її посмішка зів’яла.
– Ви не хотіли б це прояснити?
– Залюбки, незабаром, а висновки ви потім зробите самі. Моя пропозиція така: якщо ви бажаєте побачити бар’єр – хоча насправді його побачити неможливо, я певен, вам про це вже розповідали, – привозьте капітана Барбару туди, де бар’єр перерізає дорогу номер три. Ви знаєте, де проходить дорога номер три?
Якусь мить вона не могла пригадати. Та раптом зрозуміла, що він має на увазі, й розреготалася.
– Що вас так розвеселило, міс Шамвей?
– У нас, у Міллі, люди називають цю дорогу Мала Курва. Бо в дощовий сезон вона дійсно перетворюється на курву.
– Вельми колоритна назва.
– Я так зрозуміла, що на Малій Курві зараз ніяких натовпів?
– Саме зараз жодної душі.
– Добре, – вона поклала блокнот до кишені й підібрала фотоапарат. Горес терпляче чекав, сидячи під дверима.
– Гаразд, коли я можу очікувати на ваш дзвінок? Тобто на дзвінок
FUBAR – неформальний військовий термін, абревіатура, яка буквально розшифровується: «засрано до неможливого».
Том Кленсі (нар. 1947 р.) – автор багатьох бестселерів на теми військово-технологічного шпигунства і геополітики.
