брата Едварда живим, він уб’є його в ту ж таки мить. А якщо він знайде твого брата Ричарда, то теж муситиме його вбити. Це буде для нього лише продовженням тієї роботи, яку він зробив на полі Босвортської битви. Він знайде спосіб заспокоїти свою совість. Він молодий хлопець, який жив у тіні меча відтоді, як утік з Англії у чотирнадцять років, до того дня, коли повернувся додому воювати за свої претензії на трон. Ніхто краще за нього не знає, що будь-який претендент на трон має померти негайно. Жоден король не може дозволити, щоб він жив.
Двір Генриха подався за ним до Тауера. Навколо штандарта Тюдорів збиралися усе більше й більше чоловіків тепер, коли він став переможним. Із міських вулиць до нас доходили чутки про винагороди від трону Тюдорів, мовляв, Генрих перед коронацією роздавав трофеї Босвортської битви. Його матері повернули всі її землі й багатство; вона здобула велич, на яку завжди претендувала, але якою досі ніколи не тішилася. Її чоловіка, Томаса, лорда Стенлі, зробили графом Дербі й верховним констеблем Англії – це найвища посада в королівстві, за його двоїсту хоробрість і його вміння служити і вашим і нашим, тобто вміння бути дволиким зрадником, яким він є. Я знаю, бо чула, як він виголошував присягу, в якій обіцяв свою лояльність, свою абсолютну вірність моєму Ричарду; я бачила, як він стояв навколішках і обіцяв йому свою любов, навіть пропонував свого сина як запоруку своєї лояльності. Він присягався, що його брат, уся його родина, є вірними прихильниками Ричарда. Але того ранку на полі битви під Босвортом він і сер Вільям сиділи на конях поперед своїх могутніх армій і чекали, в який бік повернеться битва. Коли вони побачили, як Ричард врубався в саму її гущу, сам-один, націлений, мов спис, на Генриха, Стенлі, лорд Вільям і сер Томас, діючи заодно, налетіли на нього ззаду з піднятими мечами. Вони врятували Генриха й повалили Ричарда на землю, коли він був за мить від того, щоб устромити меча в серце Генриха Тюдора. Сер Вільям Стенлі підняв шолом мого Ричарда з багнюки, зірвав із нього бойову корону й подав ту золоту тіару Генриху: то було найпідлішим завершенням того підлого дня. Тепер, у вияві піжонської вдячності, Генрих настановив сера Вільяма своїм камергером, поцілував його в обидві щоки, проголосив, що вони утворили нову королівську родину. Він оточив себе Стенлі, він не може віддячити їм достатньо. Він здобув трон і знайшов свою родину в одному тріумфі.
Він не розлучається зі своєю матір’ю, і завжди на півкроку позад неї перебуває її вірний чоловік, лорд Томас Стенлі, а на півкроку позад нього її брат, сер Вільям. Генрих відпочивав на колінах цих двох нововіднайдених родичів, які посадили свого хлопця на трон, і знає, що нарешті він у безпеці. Дядько Джаспер, який поділяв його вигнання й зберігав вірність справі Тюдорів від народження Генриха, теж перебував тут, винагороджений за ціле життя лояльності своєю часткою трофеїв. Йому повернули його титул і його землі. Він також дістав кілька вигідних посад в уряді. Але й це ще не все. Генрих написав моїй тітці Катерині, удові зрадника герцога Букінгемського, й наказав їй готуватися до повторного шлюбу. Джаспер матиме її за дружину, і йому
