а оманливими втішними контурами ловить обриси жаху.
Літо було чудесне, мало стати ще чудеснішим. Ми всі безтурботно дивилися в майбутнє. Пам’ятаю, як напередодні від’їзду я йшов у Бадені з одним приятелем виноградниками. Тоді старий виноградар сказав нам: «Такого літа, як це, давно вже ми не бачили. Якщо воно мине так само, вино ми отримаємо як ніколи. Це літо люди запам’ятають надовго!»
Але не знав старий чоловік у своїй блакитній куртці винороба, якими пророчими виявилися його слова.
До читача
Ця книга – про Першу світову війну. Але не про те, що це була за війна – не про її причини і події, закінчення та наслідки, – а про те, яка це була війна. Мене цікавили не так факти, як люди, не так хроніка, як враження, переживання і настрої. Я намагався реконструювати не хід подій, а світ переживань.
Мене зацікавила доля дев’ятнадцятьох людей: усі вони існували насправді (у книзі відсутній вимисел, у ній використано різноманітні документи, які ці люди залишили по собі), – усі вони невідомі або забуті, більшість з них – скромного походження. У той час як Перша світова війна у суспільній свідомості асоціюватиметься, не без причини, з кривавою бійнею Західного фронту, багато з цих героїв перебували тоді зовсім в інших місцях – на Східному фронті, в Альпах, на Балканах, у Східній Африці та Месопотамії. Майже всі вони були молодшими – у віці близько двадцяти років.
З-поміж цих дев’ятнадцятьох один загине, один зникне безвісти, ще двоє потраплять у полон, один буде прославлений як герой і ще один втратить здоров’я і перетвориться на живу руїну. Багато з них вітатимуть початок війни, але потім навчаться ненавидіти її; інші ж зненавидять війну з найпершого дня; одна людина залишиться вірною в своїй любові до війни від початку до кінця. Один збожеволіє і буде поміщений у будинок скорботи, іншому не доведеться почути жодного пострілу. І так далі. Тим часом, незважаючи на відмінність доль, ролей, статі та національності, усіх їх об’єднує те, що війна чогось їх позбавила: юності, ілюзій, надії, людяності – життя.
Більшість із цих дев’ятнадцятьох зазнають безліч трагічних і жахливих випробувань, але все ж у центрі уваги – військові будні. У деякому розумінні ця книга – антиісторія, оскільки я прагнув знайти відображення епохальної події в її найдрібнішій часточці, якою є окрема людина зі своїми переживаннями. Про меланхолічний скепсис з приводу своєї власної професії, що став імпульсом для такого підходу, я розповім, можливо, іншим разом.
Понеділок, 30 червня 2008 року, у вікно стукоче дощ.
П. Е.
Захват і біль битви: Перша світова в 211 епізодах
Присвячується пам’яті Карла Енґлунда,
рядового австралійської армії,
службовий номер 3304,
3-тя австралійська дивізія,
11-та бригада, 43-й піхотний батальйон.
Учасника битв біля Мессін і Пашендейла 1917 року. Загинув у битві поблизу Ам’єна 13 вересня 1918 року. Місце поховання невідоме.
Дійові особи
Лаура де Турчинович – американка, одружена з польським аристократом, 35 років.
Ельфріда Кур – німецька школярка, 12 років.
Володимир Літтауер – російський кавалерист, 22 роки.
Павел фон Геріх – капітан піхоти в російській армії, за походженням фінляндський швед, 41 рік.
Ріхард Штумпф – німецький матрос Флоту відкритого моря, 22 роки.
Пал Келемен – кавалерист австро-угорської армії, угорець, 20 років.
Андрій Лобанов-Ростовський – військовий інженер російської армії, князь, 22 роки.
Флоренс Фармборо – сестра милосердя російської армії, англійка, 27 років.
Крестен Андресен (ліворуч) – солдат німецької армії, данець, 23 роки.
Мішель Корде – французький чиновник, 45 років.
Вільям Генрі Докінз – військовий інженер австралійських частин, 21 рік.
Переклад з німецької Е. Суріц.
Переклад з німецької Г. Кагана.
