щільна куртка й тепла білизна, але після Гелловіну на північ від кордону округу ночами температура всюди трималася близько двадцяти п’яти градусів[27]. Скажи-но, як це він провів чотири ночі в лісі й не замерз? Схоже, навіть не відморозив собі нічого, якщо не вважати тієї гидоти на щоці.
– Дідько його знає. Але це ще не все, – сказав Джонсі. – Чому в нього не відросла борода?
– Що? – У Бобра відвисла щелепа. Зубочистка повисла на нижній губі. Потім дуже повільно він кивнув. – Точно. У нього тільки невелика щетина.
– Така за день виростає, не більше.
– Він там голився, чи що?
– Мабуть, – відповів Джонсі, уявляючи, як Маккарті, що заблукав у лісі, переляканий, холодний і голодний (хоча по ньому не скажеш, що він довго голодував), щоранку стає на коліна біля струмка, розбиває ногою лід, щоб дістатися до води, потім дістає вірний «Жиллет» із… Звідки? З кишені куртки?
– А потім сьогодні вранці він загубив свою бритву, ось чому в нього щетина, – закінчив Бобер. Він знову посміхався, але якось невесело.
– Ну так. Одночасно з рушницею. Ти бачив його зуби?
Бобер скривився: що ще?
– Чотирьох не вистачає. Двох зверху і двох знизу. Він точнісінько як отой шкет, який постійно на обкладинці «Mad»[28] красується.
– Це ні про що не говорить, приятелю. У мене самого парочка зубів гуляти пішла. – Бобер задер куточок рота, оголивши ясна з лівого боку в моторошнуватій усмішці. – Баиш? Тут у глиині.
Джонсі похитав головою. Це було зовсім інше.
– Цей тип – адвокат, Бобре. Він увесь час на людях. Зовнішній вигляд – частина його професії, а в нього щербини прямісінько спереду. І він не знав про це, можу заприсягтися.
– Ти ж не думаєш, що він десь опромінився радіацією? – неспокійно запитав Бобер. – Зуби випадають, коли ти отримуєш сильну дозу радіації, я бачив про це паскудство в одному фільмі. В одному з тих фільмів жахів, які ти все ніяк не надивишся. Гадаєш, у цьому причина? Може, він і свою червону пляму так отримав?
– Ага, він отримав дозу радіації, коли рвонув ядерний реактор у Марс-Хіллі, – сказав Джонсі, і спантеличений вираз Бобрового обличчя змусив його відразу ж пошкодувати про жарт. – Бобре, від радіаційного опромінення випадають не тільки зуби, а й волосся.
Бобер посвітлішав.
– Точно! Чоловік у тому фільмі в кінці залишився лисим, як Теллі – як там його? Ну, той, що грав копа в серіалі. – Бобер помовчав. – Потім він помер. Я маю на увазі, отой у фільмі, а не Теллі. Хоча тепер, коли я про це думаю…
– У нашого приятеля копиця волосся, – перервав Джонсі. Дай Боброві відволіктись, і про головну тему розмови можна забути. Він зауважив, що за відсутності чужака вони називали його не Рік і навіть не Маккарті, а просто «він», наче підсвідомо хотіли бачити в ньому якусь таку істоту… не зовсім людину… щось узагальнене, наче це трохи зменшило б значення, якщо… якщо…
– Так, копиця, – кивнув
25 °F ≈ –4 °C.
«Mad» – американський сатиричний журнал, випускається з 1952 року.
