ж, ті всі в багатоповерхівках живуть. У приватних тільки ми, місцеві.
– Самосели?
– Та називай як хочеш.
– Давайте я вас печивом пригощу? Саме оце купив.
Дістаю пакет з вівсяним. Баба посміхається.
– Та я так не вжую. Пішли в хату, чаю поставлю.
Біля хати бігають дві чималі собацюри. Побачивши мене, вони напружено завмирають.
– А йдіть, гади, гуляйте, – гримає баба, – заходь, не стісняйся.
Звірі моментально втрачають до мене інтерес і лягають біля ґанку. Я заходжу в хату.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.
