показати свій твір Георгію. Той уважно прочитав, а потім виніс свій вердикт.
– Ти пишеш непогано, але не геніально. Ліпше не писати. Нехай цією справою займаються таланти.
Такий вирок став для неї фатальним, після цього більше не наважилася зробити жодної спроби. Зрештою, це стосувалося не тільки писання, Георгій влучно гасив один за одним усі високі тони її душі. Колись вона грала на гітарі й співала, чим зачаровувала друзів. Їй хотілося своїм співом дивувати і власного чоловіка, але той поставився до цього скептично, відбивши всю охоту брати в руки інструмент. Якось навіть привселюдно сказав:
– Моя жінка колись бринькала на гітарі, але це їй не дуже вдавалося, мудро зробила, що перестала.
Такі слова остаточно спинили будь-які спроби творчого вияву. Забута гітара зсохлася, лежачи на шафі, деко відійшло від грифа, а струни від старості потріскали.
Олена вирішила повністю підкоритися долі дружини геніального чоловіка, присвятити себе лише сонцесяйному Фебові, єдиному і неповторному. В сім’ї тільки один може бути лідером, а всі решта повинні плекати його талант.
Жоден із виступів Жоржа по радіо або телебаченню не проходив повз неї. Її жвавий розум моментально вхоплював кожний невдалий нюанс промови. Ввечері, коли чоловік повертався додому, ділилася з ним враженнями від телеефіру або радіопередачі, делікатно звертала увагу на окремі огріхи і недоробки, люди не ідеальні й завжди роблять помилки. Олена стежила за кожною дрібницею, яка могла б упасти в строге око критиків, починаючи від кольору шкарпеток і закінчуючи помилковими сентенціями. Георгій завжди не погоджувався з дружиною, пояснюючи, що та не завжди до кінця розуміє геніальний хід його думок, проте наступного разу більше не повторював подібних помилок.
– Я його ангел-охоронець, – з гордістю частенько повторювала Олена своїм друзям.
Це була щира правда, вона завжди знала, де невидимо підкласти подушку, щоб коханому сиділося м’якше і зручніше.
– Коли ти займешся собою, – якось дорікнула їй Катерина, ти ж була такою здібною в університеті. Що, забула, як тобі чудово вдавалися переклади віршів і новел з англійської? Ми ж тоді надрукували деякі уривки в університетській газеті й вони мали добрий резонанс. Чому поховала такі таланти?
– Заховала в далеку шухляду. Мені також бракує тих часів, але я давно поставила на цьому хрест.
– Як на мене, ти б могла писати. Нехай би Жорж допоміг тобі.
– Він категорично проти! Я робила таку спробу, але натрапила на сувору критику.
– А ти щось напиши, а потім переконай Олеся, щоб той вплинув на твого благовірного.
– Про що ти говориш! Від цього Жорж оскаженіє. А у нас скоро захист докторської, чоловіка треба берегти.
– Ну то зроби це після захисту, я тобі допоможу, – не заспокоювалася Катруся, – ми, жінки, повинні підтримувати одна одну.
– Це
