ми саме обговорювали ваші дослідження в галузі нейронних мереж. І навіть порушили питання про те, чи не можемо ми, неврологи, дізнатися дещо про мозок через дослідження штучного інтелекту. Стороною, так би мовити. Ми поцікавилися…
– Мені дуже приємно, – перебив його Франс, – але я маю до вас невеличке питання.
– О, справді? Потрібна якась допомога у ваших дослідженнях?
– Ні, просто мій син – аутист. Йому вісім років, а він, як і раніше, не мовить і слова. Одначе кілька днів тому ми проходили повз світлофор на Горнсґатані, а тоді…
– Так?
– …він просто сів і намалював його з неймовірною швидкістю. І зовсім ідеально. Це приголомшливо!
– І тепер ви хочете, щоб я приїхав і подивився на його роботу?
– Це було б прекрасно. Але я телефоную не тому. Я хвилююся. Я прочитав, що малювання – можливо, його спосіб спілкування з зовнішнім світом і що коли він навчиться говорити, то може втратити свій талант. Один спосіб самовияву може змінитись на другий.
– Ви могли б просто сказати, що прочитали про Надю.
– Звідки ви знаєте?
– Бо про неї завжди згадують у таких випадках. Але… можу я звати вас Франсом?
– Авжеж.
– Чудово. Франсе, я безмежно радий, що ви зателефонували, і можу напрямки сказати, що вам не треба хвилюватися. Навпаки, Надя – лише виняток, що підтверджує правило. Ото й по всьому. Усі дослідження засвідчують, що мовний розвиток насправді поглиблює талант саванта. Узяти Стівена Вілтшира – ви ж, певно, читали про нього?
– Це той, що намалював практично весь Лондон?
– Саме так. Він розвивався і в творчому, і в інтелектуальному, і в мовному планах. А нині його вважають за видатного художника. Тож заспокойтеся, Франсе. Трапляється, звісно, що діти втрачають талант саванта, але до цього найчастіше спричиняється щось інше. Можливо, їм просто набридає. Ви, мабуть, читали, що Надя тоді втратила матір?
– Так.
– Можливо, то й була справжня причина, хоч, звісно, ні я, ні хто інший не знає всього напевно. Та навряд чи це пов’язано з тим, що вона навчилася говорити. Інших задокументованих прикладів аналогічного розвитку майже немає, і я кажу це не з доброго дива чи тому, що саме в цьому полягає моя наукова гіпотеза. Тепер більшість науковців уважає, що саванти тільки виграють від розвитку своїх інтелектуальних здібностей у всіх галузях.
– Ви в цьому впевнені?
– Безперечно.
– Він ще добре розбирається в цифрах.
– Невже? – здивувався Чарлз Еделман.
– Чому ви так говорите?
– Бо в савантів художня обдарованість украй рідко поєднується з математичним талантом. Тут ідеться про два різновиди здібностей. Вони аж ніяк не споріднені й навіть часом, здається, блокують один одного.
– Але з моїм сином це так. У його малюнках є якась геометрична точність, ніби він уміє розраховувати
