знову:
Під час національного відбору чеські футбольні тренери могли сказати всім, народженим у середині літа, збирати речі й повертатися додому.
Хокей та футбол – лише ігри, звичайно, але до них беруть небагатьох обраних. Проте достоту такі самі упередження з’являються і в сферах, де наслідки можуть бути набагато серйознішими, в освіті, наприклад. Батьки дитини, яка народилася наприкінці календарного року, часто міркують над тим, щоб відтермінувати похід до дитячого садочка: п’ятирічна дитина муситиме встигати за іншою дитиною, народженою на багато місяців раніше. Хоча більшість батьків, припускаю, думають, що будь-яка вада, що її має молодша за віком дитина в дитячому садочку, зрештою зникає. Але це не так. Усе відбувається, достоту як у хокеї. Невеличка початкова перевага, котру має дитина, народжена на кілька місяців раніше, над дитиною, народженою того самого року пізніше, зберігається. Саме це замикає дитину в модель досягнень і провалів, заохочення та розчарування, що інколи може тривати протягом років.
Нещодавно два економісти, Келлі Бедард та Елізабет Дьюї, вирішили відслідкувати співвідношення між балами у ТІМSS – математичні й природничі тести, що їх дають кожні чотири роки дітям по всьому світу, та датою народження. Вони з’ясували, що серед учнів четвертого класу старші діти набрали на 4—12 балів більше за молодших дітей. І це, як пояснює Дьюї, «величезна різниця». Це означає, що, коли взяти двох однаково інтелектуально розвинених учнів четвертого класу, дати народження яких перебувають на різних кінцях дати завершення набору, старший учень може опинитись у 80 процентилях, а молодший – у 68. Оце і вся відмінність у кваліфікуванні до програми навчання дітей обдарованих та ні.
«Усе як у спорті, – каже Дьюї. – Ми розбиваємо на групи згідно зі схильностями ще в ранньому дитячому віці. У нас є групи, де більше уваги приділяють читанню та математиці. Отож, ще в ранньому віці, дивлячись на малих дітей у садочку чи першому класі, учителі плутають зрілість із нахилами. Вони ставлять старших дітей у добре підготовлений потік, де ті здобувають кращі навички, а наступного року, перебуваючи у вищій групі, стають іще кращими, далі все відбувається так само, що й дає їм нагоду вдосконалюватися далі. Єдиною країною, де така тенденція не зберігається, є Данія. Державна політика не дозволяє розподілу згідно зі схильностями до десяти років». У Данії не поспішають з рішенням щодо відбору, іншими словами, чекають, поки вирівняється розбіжність у зрілості за віком.
Згодом Бедард і Дьюї провели схоже дослідження, проте цього разу аналізували коледж. І що вони побачили? У чотирирічному коледжі США студенти, що належать до відносно молодших груп свого класу, недопредставлені в середньому на 11,6 %. Отож, початкова різниця в зрілості із часом нікуди не зникає. Навпаки, залишається. І для тисяч студентів це початкове невигідне становище й визначає, іти до коледжу чи ні[3].
«Це смішно, як на мене, – каже Дьюї. – Геть
З відносним віком пов’язано навіть більше соціальних феноменів. Наприклад, Барнслі та двоє його колег якось помітили, що студенти, які намагалися вкоротити собі віку, також найчастіше народжуються в другій половині навчального року. Дослідники пояснюють це тим, що гірша успішність у школі може призвести до розвитку депресії. Одначе взаємозв’язок між відносним віком та самогубством не такий промовистий, як взаємозв’язок між віком та успіхом у спорті.
