– у садах і на ланах. Але ж звернімо увагу на характерний момент: у світі відьмака період проходження планети навколо сонця (календарний рік) до останнього дня збігається із дванадцятьма місячними місяцями (на відміну від нашого, де, щоб зберегти збігання календарів сонячного й місячного, доводиться додавати день раз на 16–17 місяців).
8
Повна схема ельфійського календарного року й співвідношення його зі звичним людським календарем чекатиме читачів у наступному томі саги, у «Вежі Ластівки».
9
Що стосується (лат.).
10
Правосуддя – основа управління (лат.).
11
Жахливі злочини не повинні бути безкарні (лат.).
12
Каменя на камені (лат.).
13
По-перше (лат.).
14
По-друге (лат.).
15
Пам’ять – крихка (лат.).
16
Викрадення дівчини (лат.).
17
Назавжди моє (лат.) – метафорична назва дупи.
18
Ресентімент (від фр. ressentiment – «озлоблення») – відчуття зловорожості до того, кого суб’єкт вважає причиною своїх нещасть.
19
Медіатор(ка) (від лат. media – «поміж») – той чи та, хто поєднує протилежні сторони або суб’єкти.
20
Пресупозиція (від лат. prae – «перед» і suppositio – «заклад») – тут: чітке судження.
21
Термін «конвент» походить від лат. conventus, «зібрання»; утім, у нашій реальності слово «конвент» породило інше слово, тісно пов’язане із магічними практиками: «ковен» – як зібрання відьом, що складається з 13 осіб (символіка «чортової дюжини» грає тут не останню роль).
22
У європейській язичницькій традиції (зокрема у германських племен) відоме свято Йоль; воно відповідає у світі відьмака ельфійському святу Мідінваерне, Дню Зимового Сонцестояння; на нього і справді прикрашали ялинку – звідки пішла традиція прикрашання ялинок спочатку Різдвяних, а тоді й Новорічних.
23
Військовий загін у давній Польші, розміром приблизно з роту.
24
Слово «волонтер» походить від лат. voluntarius, «доброволець» і у військовій справі означає воїна, який добровільно поступив на військову службу; ті, кого у старовину звали «охочими».
25
Карточні масті спочатку звалися інакше, аніж ми до того звикли; справа у тому, що кожна масть була не стилізованим знаком, а цілком конкретним предметом. Тому «серця» – це звичні нам «черви», «листки» – «піки», «жезли» – «хрести», а «бубонці» – «бубни».
