вас виникли труднощі з похованням?
Вона здригнулася. Виявляється, каву вже принесли – коли?.. мабуть, це ознака професіоналізму секретарки, – і, судячи з запаху, справді гарну. Ева простягла руку по горнятко, випадково торкнувшись драконового крила; тезеліт відповів теплою пульсуючою хвилею. Не підробка.
– Та ні, дякую. Все гаразд.
– Виникнуть.
Ева знизала плечима. Щоб це швидше минулося, всі репліки й звинувачення, а також мимовільний сміх краще тримати при собі. Все одно вже нічого не можна змінити. Хто там у нього в рамці – кохана жінка?.. ні, швидше за все, щаслива сім’я. Такі відразу заводять зразково-показову родину. Оминаючи етап кохання.
– Прочитайте, – цивіл простягнув їй ксерокопію газетної статті. Бруднувату, з чорною плямою замість фотографії.
– Дякую, я не читаю газет.
– Я наполягаю, Єво Миколаївно.
Вона поставила горнятко на стіл, взяла аркуш до рук. Прочитала вголос, без виразу:
– «Ліва організація «Рівність» протестує проти поховання на нашій землі кривавого тирана Ніколаса Роверти, відомого також як Ліловий полковник. «Рівність» обурена тим фактом, що полковник Роверта не був за життя виданий уряду держави, яка натерпілася стільки горя за часів його диктаторства. Активісти заявляють про свої наміри пікетувати поховальну церемонію…» Дурниці якісь, – вона склала аркуш удвоє. Тоді вчетверо. – Наскільки мені відомо, ця «Рівність» – збіговисько міських божевільних. До того ж ніякої церемонії не буде. Нема чого пікетувати.
Цивіл похитав головою:
– Згоден, це дрібниці. Але дрібниці дуже неприємні. Боюся, ви не зможете нормально поховати батька й не будете впевнені, що ніхто не потривожить його могилу. А школа? Ви ж іще не ходили на роботу відтоді, як…
– Ви стежите за моїм пересуванням?
Він посміхнувся, впустивши краплину кави на жовту краватку. Стиха лайнувся. І знову повернувся до усмішки, ніби до відкладеної телефонної слухавки:
– Хто тільки не стежить за вашим пересуванням, Єво Миколаївно!.. Але ближче до справи. Моє відомство розуміє: в тому, що інформація потрапила до преси, є частина нашої провини. Тому й частину ваших проблем ми беремо на себе. Полковник Роверта буде похований з військовими почестями, на закритій території цвинтаря, де ховають видатних людей. Не треба кривитися. Якщо вас не влаштовує такий варіант, ми можемо влаштувати скромне поховання інкогніто…
Інкогніто! В неї вже виробилася ідіосинкразія на це слово. Мікроскопічний квадратик між пальцями більше не хотів згинатися навпіл. Ева впустила його під ноги, хай собі лежить.
– Ні, чому ж. Я згодна на військові почесті. Батькові було б приємно.
Цивіл кивнув й зробив якісь відмітки в паперах. Тоді відпив кави і раптом інтимно запитав:
– Важкий був старий, правда?
– Правда, – сухо відповіла Ева.
Отже, сьогодні вже
