Прізвище, ініціали того, хто підписує
Захист прав та інтересів у порядку наказного провадження
Наказне провадження – це спрощений вид провадження у справах за вимогами, які мають очевидно достовірний характер. Це вид провадження в цивільному судочинстві, у якому суд вирішує справу про стягнення з боржника на підставі судового наказу грошових коштів або витребування майна без проведення судового засідання на користь особи, яка має право вимоги. Такий вид провадження не є свідченням відсутності спірних правовідносин між сторонами, однак, з огляду на очевидність права вимоги заявника, відсутній спір про наявність самого права. Справи наказного провадження визначено законом, зважаючи на вимоги процесуальної економії, тобто в деяких категоріях справ вимоги, які пред’являють до суду, можуть розглядати в спрощеному порядку, на відміну від загальної цивільної процесуальної форми.
Справи, які належать до наказного провадження, порядок їх розгляду, видання та скасування судового наказу визначено ст. ст. 95—106 ЦПК.
Предметом розгляду у справах наказного провадження є вимоги:
1) про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати;
2) про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника;
3) про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індекса інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості;
4) про присудження аліментів на дитину в розмірі тридцяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов’язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших зацікавлених осіб;
5) про повернення вартості товару неналежної якості, якщо є рішення суду, яке набрало чинності, про встановлення факту продажу товару неналежної якості, ухвалене на користь невизначеного кола споживачів.
Особами, які беруть участь у справі, у наказному провадженні є заявник та зацікавлені особи, а також їхні представники. Вирішення справи в порядку наказного провадження стосується видання судового наказу – судового рішення особливої форми. Видання судового наказу проводять без судового засідання й виклику стягувача та боржника для заслуховування їхніх пояснень. Судовий наказ, відповідно до ст. 95 ЦПК, є виконавчим документом і підлягає виконанню за правилами, які встановлено законодавством про виконавче провадження.
Провадження з цієї категорії справ ведуть за загальними правилами позовного провадження, але провадження порушують заявою, що повинна відповідати вимогам ст. 98 ЦПК України, згідно з якою заяву про видання судового наказу подають до суду в письмовій формі і в ній має бути зазначено:
1) найменування суду, до якого подають заяву;
2) ім’я (найменування) заявника та боржника, а також ім’я (найменування) представника заявника, якщо заяву подає представник, їхнє місце проживання або місцезнаходження;
3) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються;
4) <виключено>
5) перелік
