й самі.
4
Я буду доглядати маленьку дівчинку Ніку, їй десь біля року, тільки починає ходити. Сім’я на дуже велика – мати, батько і ще одна дитина, хлопець років дев’яти.
Моя робота – це «babysitter» – «беби-ситтер», той хто доглядає дитину. Але для колишніх росіян, які зараз в Америці, це ще й безкоштовна прибиральниця, готувальниця їжі, прачка – все разом за одну ціну! Тому вони наймають робітниць із колишнього СРСР – це дешевше. Ніхто з американських «babysitterov» не буде нічого робити, крім догляду за дитиною.
Дива почалися з першого дня, коли я вийшла на вулицю з дівчинкою. Всі на мене дивилися, стиха між собою перемовлялися, а потім одна з росіянок, яка теж доглядала дитину, не витримала, засміялася і звернулася до мене.
– Ой, ви в них вже четверта за це місяць! Що це за сім’я?!
Прийшла додому. Ніка поїла і заснула. Я почала прибирати. Дивлюся, на столі гроші, на кухні – гроші, в передпокої в попільничці – гроші. Так… Перевіряють, думають, що візьму…
Ввечері кажу господині.
– Ви- б гроші прибрали. А то хлопець візьме, а ви на мене звернете.
– Він не візьме, – буркнула вона.
– Я теж не візьму, не треба мене провокувати.
Наступного дня гроші прибрали, але хлопець до школи не пішов. Ходив за мною, як пришитий, дивився, що я роблю.
Пішов і на вулицю. А там його однолітки грають. Він із заздрістю дивився на них, але від мене не відходив.
– Йди пограй з хлопцями, чого ти за мною слідкуєш? – кажу я.
Але він так і не відійшов від мене цілий день.
І так три дні.
Господиня ще хоч трохи зі мною розмовляла, але господар мовчав.
Я нічого не розуміла. Що це за родина така? Я для них новий чоловік, але ні в чому перед ними не винна. Коли що не так роблю – то кажіть!
Забігаючи наперед, скажу, що вже потім мені сказали, що хлопцю давали 10 доларів в день, щоб він слідкував за мною.
У п’ятницю він нарешті пішов до школи. Мені полегшало, але не надовго.
Гуляючи з Нікою в сквері, я почула в кущах якесь шарудіння. Вдивилася – сидить зігнувшись якийсь чоловік. Зрозумівши, що його викрили, він виліз звідти та пішов не оглядаючись. Я остовпіла, за мною підглядав сам господар, батько Ніки! Я дивувалась: коли вони не ходять на роботу, а підглядають за мною, то хай би самі й доглядали свою дитину.
Все! Доволі! Хай шукають п’яту няню.
В неділю я отримала платню, сказала, що йду від них і почала збиратися. Тільки покидала свої речі в сумку – на порозі господар.
«Зараз будуть обшукувати», – майнула думка. Так і є!
– Покажи речі в сумці.
– Так я і знала, – і я зі злістю вивернула на підлогу все, що було в сумці.
Він покопирсався в речах, нічого не сказав і пішов.
До кімнати зайшла його дружина, і серце зайшлося, коли вона підійшла до маленької Ніки, котра стояла
