авалися по-дитячому круглими), махнув рукою:
– Ти ж однаково не слухаєш.
– Слухаю, – сказала дівчина й заходилася м’яти краєчок серветки. – Слухаю, просто все це я вже знаю й навряд чи почую щось нового.
– В такому разі мені не варт даремно говорити?
– Я теж так гадаю, – сказала дівчина й знов усміхнулася – цим разом трошки жалібно.
Вони помовчали.
– Так, – сказав чоловік і вийняв із кишені цигарки. – Куритимеш?
Дівчина взяла цигарку і, поки він запалював сірника, дивилася на його руки. Руки він мав негарні – єдине, що він мав негарного, були руки: вузлуваті, оцупкуваті, потемнілі, мов горіховим соком роз’їдені, вони нагадували їй наросні на стовбурі старого дерева. Аж дивно, що ці руки вміли бути такими обережними й ніжними, як бували. І на правій блідий шрам од опіку на зап’ясті.
– А я все думав, – мовив чоловік після глибокої затяжки, – я все сподівався, що ти зрозумієш. Що ж…
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.
