Пасажир. Жан-Крістоф Ґранже
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Пасажир - Жан-Крістоф Ґранже страница 20
– Так.
– Я дуже його любив.
– А де він жив?
– У Марсаці. Це село біля Аркашона.
– А твоя мати?
Пацієнт відразу не відповів і відвернувся. Здавалося, його очі шукають відповідь у крижаному світлі, що струмувало з вікна.
– Вона тримала бар із тютюновою крамничкою, – нарешті озвався він. – На головній вулиці Марсака. Вона теж померла. Торік, одразу після батька.
– Ти пам’ятаєш, як це сталося?
– Ні.
– У тебе є брати чи сестри?
– Я… – Мішелль завагався. – Не знаю.
Фрер підвівся. Цього разу він твердо вирішив закінчувати. Погукав медбрата і звелів зробити Мішеллеві укол седативного препарату. Головне, щоб він відпочив.
Лишившись на самоті, він зиркнув на годинника. Майже десята. Чергування у відділенні швидкої допомоги розпочиналося о першій дня. Він цілком устигав поїхати додому, але що йому там робити? Напевно, ліпше буде заглянути до своїх хворих у стаціонарі. Потім можна буде повернутися до кабінету і спробувати перевірити ту інформацію, яку дав йому Паскаль Мішелль.
Уже виходячи в коридор, він раптом усвідомив одну просту істину.
Сам того не помічаючи, він намагався більшу частину свого життя збувати тут, у лікарні. У повній безпеці. Точнісінько так, як і його пацієнти.
– Оце все, що міг я зробити, – зліпив сяк-так ту голову.
– Бачу.
Була десята година ранку. Анаїс Шатле спала всього дві години, уклавшись на дивані у своєму кабінеті. Притиснувши до плеча телефонну слухавку, вона розглядала на екрані монітора те, що лишилося від обличчя жертви убивства на вокзалі Сен-Жан. Ніс геть розплесканий. Надбрівні дуги розтрощені. Праве око глибоко запало і на кілька сантиметрів змістилося відносно лівого. За набряклими губами видно уламки вибитих зубів. Не лице, а страшна машкара, неприродна і наче зшита з окремих клаптів.
Судмедексперт Лонґо прислав їй світлину для впізнання і відразу ж зателефонував.
– Нічого й казати, обличчя скалічене бичачою головою. Убивця справді видовбав її від шиї до мозку, а потім надів цього страшного ковпака на черепа жертви як суцільну машкару. Та всередині були хребці й частина м’язової тканини. Ото вони й понівечили обличчя тому хлопчині.
Хлопчина… Добре дібране слово. Убитому було років із двадцять. Фарбоване чорним волосся, сяка-така стрижка. Напевне, гот. Криміналісти вже перевірили відбитки його пальців у загальнонаціональній базі даних – марно. Він ніколи не відбував покарання і навіть жодного разу не затримувався поліцією за дрібні правопорушення. Результатів із Автоматизованої національної системи генетичної інформації ще не було – для проведення всіх необхідних аналізів потрібен час.
– Це його й погубило?
– Ні, він уже був мертвий.
– Причина смерті?
– Чуття не підвело мене. Передозування. Сьогодні вранці надійшли