військової кар’єри, то південні слов’яни пускали в Україні коріння, тому невдовзі спостерігаємо появу полковницьких династій – Милорадовичів, Божичів, Капністів.
Полковник Іван Богун.
Невідомий художник.
Із плином часу вони родичалися з українською правлячою верствою й асимілювали в український простір, який, щоправда, по мірі уніфікації політичних і соціальних особливостей українського життя втрачав свій національний колорит. Так, скажімо, ще в другій половині XVII ст. переяславський полковник Райча Дмитрашко восени 1667 р. одночасно з полковничим перначем узяв собі за дружини вдову ніжинського полковника Василя Золотаренка. Останній же, нагадаємо принагідно, був братом впливового сподвижника гетьмана Хмельницького – наказного гетьмана на Білорусі Івана Золотаренка, а їхня сестра Ганна була дружиною Богдана Хмельницького. Василь Золотаренко в часи його боротьби за булаву гетьмана Лівобережного Гетьманату (1660–1663) був вельми заможною людиною і виступав одним із лідерів статечного «кармазинного» (від слова «кармазин» – дороге темно-червоне сукно, відповідно – заможні люди, які мали одяг з цього сукна – В. Г.) козацтва. Шлюб Райчі Дмитрашка з його вдовою забезпечував прийшлому волоху не лише суттєві матеріальні дивіденди, а й уводив його до верхніх ешелонів козацько-старшинської верстви Гетьманату. Показово, що навіть правобережний гетьман Петро Дорошенко та митрополит Київський Йосип (Тукальський), відмовляючи канівського полковника Якова Лизогуба від шлюбу його сина з пасербицею полковника переяславського Анною Золоторенковою, як головний аргумент називали те, що Дмитрашки люди заможні та пихаті[74].
Уже за гетьманства Івана Скоропадського гадяцький полковник серб Михайло Милорадович одружився з дочкою генерального осавула Степана Бутовича, а його син від першого шлюбу Степан Милорадович взяв за дружину дочІку генерального осавула Михайла Гамалії. Своїх доньок Степан Милорадович видав за сина чернігівського полковника і наказного гетьмана Семена Полуботка й нащадка переяславських полковників і генеральних старшин – Андрія Горленка.
Так само й брат Михайла Милорадовича, Гавр (до речі, успадкував від першого полковничий уряд у Гадячі) доводився сватом генеральному судді Якиму Горленку.
Полковник.
Художник Т. Калинський.
Варто відзначити, що вже з другої половини XVII ст., а особливо з кінця XVII – початку XVIIІ ст. фактор родинних зв’язків, так званого непотизму, відігравав неабияке значення у формуванні вищої старшинської корпорації. Так, полковник стародубський (1706–1708), згодом гетьман (1708–1722), Іван Скоропадський доводився сватом чернігівському полковнику Юхиму Лизогубу та сенатору Російської імперії, члену Верховної таємної ради князю Петру Толстому. Його брат Василь Скоропадський, який, до речі, був зятем генерального осавула Павла Грибовича,
