немає в жодної з них.Мої приятелі, вони ладні
розірвати мене на шматки
за всю ту літню вологу,
що нагрівається в моєму
серці.
В чому сутність поезії?
Писати про те, що всім давно відомо.
Говорити про речі, яких ми позбавлені,
озвучувати наші розчарування.
Говорити так, щоби викликати
злість і любов, заздрість, ненависть
і співчуття. Говорити
під місяцем, що висить
над нами, тиснучи всім своїм
жовтим відлунням.
Кожна доросла жінка має
в собі цей механізм,
цю солодку мелодію,
яку можна почути, лише
розламавши серце,
яку, лише розламавши серце,
можна спинити.
«Ця лисиця…»
Ця лисиця
плаче вночі на місяць,
і оминає всі мої пастки,
так, нібито нічого не сталось,
так, нібито її це не стосується.
Колись вона носила на шиї
прикраси, від чого їхня вартість
лише зростала.
Плед, в який вона загорталась,
був ніби соняшникове поле,
і ним ходили птахи,
визбируючи пізні зерна
ніжності.
І коли вона гнівалась,
лють підіймалась її венами,
наче волога стеблом троянди.
В любові найголовніше –
не вірити тому, що говориться.
Вона кричала: «Лиши мене в спокої»,
намагаючись сказати:
«Розірви моє серце».
Вона відмовлялася
говорити зі мною,
насправді відмовляючись
видихати повітря.
Так, ніби хотіла зробити
мені ще гірше, ніж є.
Так, ніби найбільша наша проблема
була в повітрі,
яким ми дихали.
«Я їй говорю…»
Я їй говорю:
– Що ти малюєш увесь час?
– Це чоловіки, – відповідає вона, –
а це жінки.
– Чому жінки в тебе завжди плачуть?
– Вони, – відповідає, – плачуть за вітром,
який ховався в їхньому волоссі,
плачуть за зібраним виноградом,
від якого терпкими були їхні язики.
І ніхто – ні чоловіки в прокуреному одязі,
ні діти з сірниковими коробками,
де лежать золоті скорпіони непослуху, –
ніхто не зуміє їх втішити.
Любов чоловіків і жінок –
це отримані нами ніжність та безпорадність,
довгий перелік дарунків і втрат,
занурення вітру в травневе волосся.
Ах, як гірко покладатись на того,
кому довіряєш, як солодко розчаровуватись
у тому, хто торкався вночі твоїх вуст.
Бо є речі примхливі й небачені,
і як би не розфарбовував їх,
виходить завжди те саме:
зірка висить над тобою,
повітря перекипає теплом.
Скільки світла ховає в собі
кожне
