style="font-size:15px;"> – Що таке? – Тепер коп не на жарт розлютився і вдарив кулаком по відчинених дверцятах. – Залазь, кажу тобі, в машину!
Схлипуючи, Дейв поліз на заднє сидіння.
Коп тицьнув своїм товстим пальцем у Джиммі й Шона.
– А ви підіть і розкажіть матерям, що ви тут витворяли. І щоб я не бачив більше ваших бійок на моїх вулицях.
Джиммі й Шон відступили назад, а коп сів у свій автомобіль і поїхав геть. Вони бачили, як автівка доїхала до рогу вулиці й звернула праворуч. Дейв, чия голова затемнилася відстанню, озирався на них. А тоді вулиця знов спорожніла й, здавалося, заніміла після того, як хряснули, зачиняючись, дверці поліційного автомобіля. Джиммі й Шон стояли там, де щойно був автомобіль, дивилися на свої ноги, угору й униз по вулиці, куди завгодно, тільки не один на одного.
Шон досі не міг позбутися відчуття, що їхній приємний ранок зіпсувався. У роті йому відчувався присмак брудних монет, а в шлунку було таке, неначе його вишкребли ложкою.
Потому Джиммі сказав:
– Це ти все почав.
– Він усе почав.
– Ні, усе почав ти. Тепер його схопили, а в його матері не все гаразд із головою. Хтозна, що вона втне, коли двоє копів привезуть його додому.
– Я цього не починав.
Джиммі штовхнув його, а Шон і собі стусонув товариша у відповідь. За мить вони обоє качалися долі, гамселячи один одного.
– Гей!
Зачувши поклик, хлопці посхоплювалися, гадаючи знову побачити двох полісменів, натомість помітили містера Дівайна, який спускався східцями й прямував до них.
– Що ви, в біса, витворяєте?
– Нічого.
– Нічого.
Шонів батько спохмурнів, коли вийшов на хідник.
– Забирайтеся геть із проїжджої частини вулиці.
Шон і Джиммі перейшли до нього на хідник.
– Хіба вас було не троє? – Містер Дівайн подивився вгору по вулиці. – А де Дейв?
– Ти про що? – озвався Шон.
– Про Дейва. – Шонів батько глянув на сина та його товариша. – Хіба Дейва з вами не було?
– Ми билися посеред вулиці.
– Що ти сказав?
– Ми билися на проїжджій частині вулиці, й нас застукали копи.
– Коли це було?
– Хвилин п’ять тому.
– Ну, гаразд. Отже, вас застукали копи.
– І вони забрали Дейва.
Шонів батько знов глянув угору та вниз по вулиці.
– Що вони зробили? Забрали, кажеш?
– Щоб відвезти його додому, – пояснив Джиммі. – Я їм набрехав, що живу тут. А Дейв сказав, що мешкає в Низині, й вони…
– Про кого ви розповідаєте? Шоне, на кого були схожі ваші полісмени?
– Як це на кого?
– Вони були в одностроях?
– Ні, вони…
– Тоді звідки ви довідалися, що то копи?
– Не знаю. Вони…
– Вони що?
– У нього був значок, – промовив Джиммі.
