style="font-size:15px;"> – Ламінат. Прошарками тис, акація, ясен, клеєні жилами, – неспішно промовив барон, помітно здивований. – Подвійно гнутий зефар. Сімдесят п’ять фунтів сили.
– А натягання?
– Двадцять дев’ять дюймів. – Барон говорив усе повільніше: здавалося, наступні слова чи не випльовує.
– Добряча машина, – спокійно сказала Мільва. – З такого оленюшку навіть зі ста кроків покладеш. Якщо стрілець насправді добрий.
– Я, – прохрипів барон, наче трохи вражений, – за чверть сотні кроків не промахнуся, так скажу, у фазана.
– З чверті сотні, – Мільва підвела голову, – я в білку поцілю.
Барон закашлявся, збентежений, швидко прислужив лучниці їдлом і напоями.
– Добрий лук, – бурмотів, – то половина успіху. Але не менш важлива якість, так скажу, стріл. То уважай, мосьпанно, як на мене стріла…
– Здоров’я Її Милості Анни Генрієтти! Здоров’я віконта Юліана де Леттенхофа.
– Здоров’я! Vivant!
– …а вона йому дала, – закінчила черговий немудрий анекдот Ангулема. Молоді рицарі заіржали хором.
Баронові дочки, які звалися Квеліною й Нікою, слухали розповіді Кагіра з відкритими ротами й рожевими щічками, блискаючи очима. На верхньому столі роздуми Регіса слухала вся вища аристократія. До Ґеральта – навіть із його відьмачим слухом – крізь шум долинали лише окремі слова, але він здогадувався, що йдеться про упирів, стриг, суккубів і вампірів. Регіс жестикулював срібною виделкою й доводив, що найкращий ремедіум від вампірів – це самородне срібло, чий найменший дотик для вампіра абсолютно вбивчий.
– А часник? – питали дами.
– Часник також є результативним, – визнавав Регіс, – але проблемний у товаристві, бо ж страшенно смердить.
На галереї тихенько награвала на волинках і флейтах капела; акробати, жонглери й пожирателі вогню похвалялися своїм мистецтвом. Блазень намагався смішити, але де там йому було до Ангулеми. Потім з’явився поводир із ведмедем, а ведмідь до загальної втіхи наклав на підлогу купу. Ангулема посмутніла й пригасла: з чимось таким непросто було конкурувати.
Гостроноса княгиня раптом розлютилася, і за якесь необачне слово якийсь із баронів випав із милості й під ескортом попрямував у вежу. Мало хто, окрім безпосередньо в те втягнених, перейнявся тією справою.
– Так уже швидко ти звідси не виїдеш, маловірний, – відізвалася Фрінгілла Віго, погойдуючи келихом. – Хоча ти охоче виїхав би саме зараз, нічого не вийде.
– Не читай, прошу, у моїх думках.
– Перепрошую. Були вони настільки сильні, що я відчитала все мимоволі.
– Ти сама не знаєш, скільки разів я вже те чув.
– Ти не знаєш, а я знаю. Прошу, з’їж артишоків, вони здорова їжа й добре впливають на серце. Серце – це важливий для чоловіка орган. Другий за чергою, якщо говорити про важливість.
– А я думав, що найважливіше – це клас і шаленство.
– Властивості духу повинні йти в парі з можливостями тіла. Це дає досконалість.
