затягнутого в корсет чи навіть замкненого поясом вірності через своє протестантське походження, а й для комунізму з його конфуціанським характером. Це один з тих недоліків комунізму, які, сподіваюсь, зрештою зникнуть, – віра в те, що кожен товариш має поводитись, як шляхетний селянин, цілковито відданий лише сільському господарству. Азійський комунізм робить вільним і безплатним усе, крім сексу, адже на Сході сексуальна революція ще не відбулась. Якщо людина має достатньо сексу, щоб породити шість, вісім чи десяток нащадків, як це зазвичай буває у країнах Азії (якщо вірити Річардові Гедду), то навряд чи вона потребує революції, щоб сексу стало більше. Тим часом американці, щеплені проти однієї революції й тому стійкі до іншої, зацікавлені лише тропічною спекою вільного кохання, а не його політичним запалом. Однак під терплячою опікою міз Морі я почав усвідомлювати, що справжня революція охоплює і сексуальне звільнення.
Це розуміння не надто вже відрізнялося від прозріння містера Франкліна. Той старий хитрий сибарит добряче знався на важливості еротики для політичного життя і, намагаючись здобути підтримку французів в американській революції, залицявся до жінок так само, як і до політиків. Тому суть листа великого американця до його юного друга була слушна: нам усім слід мати старших коханок. Це не такий уже сексизм, як може здатися, бо ж мається на увазі, що старші жінки також спатимуть з юними жеребчиками. І якщо посланню старигана дещо бракувало витонченості, була в ньому груба правда. Вона полягала в другому пункті, а саме тому, що тягар віку з роками спускається згори донизу. Все починається з рис обличчя, тоді рушає на південь до шиї, грудей, живота і так далі, тож старші коханки можуть бути соковитими й м’якими там, де треба, задовго після того, як їхні обличчя всихають і стають різкими – у цьому разі можна просто надягнути на таке обличчя кошика.
Але у випадку з міз Морі такої потреби не було, адже вік на її обличчі найприємнішим чином не позначався. Єдине, що могло порадувати мене ще більше, – потенційна компаньйонка для Бона, який, скільки я знаю, теж практикував свої соло. Він завжди був сором’язливим, серйозно і покірно ковтав пігулку католицизму. Те, що стосувалося сексу, завжди бентежило його більше, ніж те, що мені здавалось значно важчим, як-от вбивство людей. Такий підхід цілком чітко визначався історією католицизму, де гомо-, гетеро- чи навіть педофілійних різновидів сексу начебто ніколи не було, бо вони були приховані під рясами Ватикану. Папи, кардинали, єпископи, священики та монахи мали зв’язки з жінками, дівчатами, хлопчиками та один з одним? Це майже не обговорювалося! Не те, щоб щось було не так з цими зв’язками – смердить не секс, а лицемірство. А те, що церква катувала, вбивала, рушала у хрестові походи чи заражала мільйони людей в ім’я Господа нашого Спасителя, від Аравії до Америк? Це визнано, з побожним жалем, який ні до чого не годиться.
Що стосується мене, все було навпаки. З часів моєї гарячкової юності я задовольняв себе зі старанністю спортсмена, тією ж рукою, якою хрестився в підробній молитві. Це сім’я сексуального повстання одного дня
