кондиціонування, а довге чорне волосся тримало срібне кільце Сукської школи на лівому плечі.
– Певно, ти зрадієш, почувши, що сьогодні нам бракує часу для звичайного уроку, – сказав Юе. – Скоро прийде твій батько.
Пол сів.
– Однак я подбав, щоб на шляху до Арракіса в тебе був фільмокнижний переглядач і кілька уроків.
– Ох.
Пол узявся натягувати на себе одяг. Його схвилювала звістка про те, що скоро прийде батько. Вони так мало часу проводили разом, відколи Імператор наказав узяти у феодальне володіння Арракіс.
Лікар підійшов до кутового столу, міркуючи: «Як же хлопчина підріс за останні кілька місяців. Яка втрата! Ох, яка сумна втрата». А тоді нагадав собі: «Мені не можна вагатися. Усе це я роблю для того, щоб бути певним, що мою Ванну більше не катують харконненівські тварюки».
Пол приєднався до нього за столом, застібаючи піджак.
– Що я вивчатиму по дорозі туди?
– О-о-о, суходільні форми життя Арракіса. Ця планета змогла породити певні життєві форми. Невідомо як. Коли ми прибудемо, я маю знайти планетарного еколога – доктора Кайнса – і запропонувати свою допомогу в дослідженнях.
А сам Юе подумав: «І що я таке кажу? Я лицемірний навіть сам із собою».
– А там буде щось про фрименів? – запитав Пол.
– Фримени? – Юе почав стукати пальцями по столу, але, помітивши, що Пол звернув увагу на його нервовий рух, прибрав руку.
– Можливо, у вас є щось про все арракійське населення, – уточнив Пол.
– Так, звісно, – відповів Юе. – Населення поділяється на дві основні групи: одна з них – це фримени, а друга об’єднує людей грабенів, падин і низькодолів. Казали, що бувають і змішані шлюби. Жінки з поселень падин і низькодолів віддають перевагу чоловікам із фрименів, а чоловіки шукають серед фрименів дружин. У них навіть приказка є: «Вишуканість приходить із міст, а мудрість – із пустелі».
– А ти маєш їхні зображення?
– Я гляну, що можу відшукати для тебе. Їхня найцікавіша риса – це, звісно, очі: абсолютно сині та без білків.
– Мутація?
– Ні. Це пов’язано з надміром меланжу в крові.
– Певно, фримени дуже хоробрі, якщо живуть на краю пустелі.
– Якщо вірити свідченням, так і є, – відповів Юе. – Вони присвячують вірші своїм ножам. А жінки їхні не менш люті, ніж чоловіки. Навіть діти фрименів жорстокі та небезпечні. Гадаю, тобі не дозволять спілкуватися з ними.
Пол уражено дивився на Юе. Кілька скромних слів про силу фрименів зачарували юнака. Такий би народ собі в союзники!
– А хробаки? – запитав Пол.
– Що?
– Я б хотів дізнатися більше про хробаків.
– А-а-а, ну звісно ж. У мене є фільмокнижка про маленького екземпляра – лише сто десять футів завдовжки та двадцять два метри в діаметрі. Його знайдено в північних широтах. Але з надійних джерел відомо, що траплялися
