ми прийшли, я бачила, як над будинком майорів наш стяг.
Він зиркнув на портрет батька.
– Де ти збираєшся почепити його?
– Десь тут.
– Ні, – відповідь була чіткою й остаточною. Джессіка могла б удатися до хитрощів, щоб переконати його, але пряма суперечка буде марною. І все ж таки вона вирішила спробувати, навіть якщо робила це лише, щоб нагадати собі, що не хитруватиме з ним.
– Мілорде, – мовила вона, – якби ви тільки…
– Моя відповідь – ні. Я, на свій сором, потураю тобі в більшості питань, але не в цьому. Я щойно прийшов із їдальні, де є…
– Мілорде! Будь ласка.
– Люба, доводиться обирати між твоїм травленням і моєю родовою честю, – відказав він. – Вони висітимуть в обідній залі.
Вона зітхнула.
– Так, мілорде.
– Ти можеш за звичкою їсти у своїх покоях, коли забажаєш. Я лише чекаю, що на офіційних урочистостях ти посядеш належне тобі місце.
– Дякую, мілорде.
– І не поводься зі мною так холодно й офіційно! Дякуй, що я так і не одружився з тобою, люба. Тоді сидіти зі мною за столом під час кожної трапези було б твоїм обов’язком.
Вона кивнула з незворушним обличчям.
– Хават уже встановив наш власний детектор отрути над обіднім столом, – сказав він. – Ще один, переносний, є у твоїй кімнаті.
– Ви передбачили цю… незгоду, – сказала вона.
– Кохана, я думаю також про твій комфорт. Я найняв прислугу. Вони з місцевих, але перевірені Хаватом – усі фримени. Вони побудуть тут, доки наші власні люди не звільняться з інших завдань.
– Чи може хоча б хтось звідси бути по-справжньому безпечним?
– Кожен, хто ненавидить Харконненів. Можливо, ти навіть захочеш залишити головну економку, Шедаут Мейпс.
– Шедаут, – повторила Джессіка. – Фрименський титул?
– Мені казали, це означає «той, хто черпає з джерела» – вислів, який на Арракісі повниться неабиякими відтінками. Вона може не вразити тебе як служниця, але Хават про неї дуже високої думки на основі звіту Дункана. Вони переконані, що вона хоче служити – і служити саме тобі.
– Мені?
– Фримени дізналися, що ти з Бене Ґессерит, – сказав він. – А тут про Бене Ґессерит ходить багато легенд.
«Міссіонарія Протектіва, – подумала Джессіка. – Жодна місцина не уникнула її».
– Це означає, що Дункан досягнув успіху? – запитала вона. – Чи будуть фримени нашими союзниками?
– Немає нічого певного, – відповів Герцог. – Дункан гадає, що вони б хотіли трохи придивитися до нас. Однак вони пообіцяли на час перемир’я не нападати на наші віддалені селища. А це важливіше досягнення, ніж може здаватися. Хават каже, що фримени завжди дошкуляли Харконненам, але масштаби завданих ними збитків ретельно приховувалися. Харконнену зовсім не хотілося,
