мови? – запитала Мейпс, чекаючи на відповідь із дивною напругою.
– Мови – це перше, що вивчають у Бене Ґессерит, – відповіла Джессіка. – Я знаю бхотані джиб, чакобсу та всі мисливські мови.
Мейпс кивнула.
– Як і сказано в легенді.
Джессіка запитала себе: «І навіщо я розігрую цей фарс? Проте шляхи Бене Ґессерит плутані й невизначені».
– Мені відомі Темні Матерії і шляхи Великої Матері, – мовила Джессіка. Вона читала очевидні знаки: поведінка та вигляд трішки зраджували Мейпс. – Місесес прейя, – сказала вона мовою чакобса. – Андрал т’ре пера! Трада сік бус карі місесес перакрі…
Мейпс відступила та наготувалася тікати.
– Я багато чого знаю, – сказала Джессіка. – Знаю, що ти народжувала дітей, втрачала їх, хоч і любила; сповнена страху, переховувалася. Чинила насилля і ще не раз його вчиниш. Я багато що знаю.
Мейпс стиха відповіла на те:
– Я не мала наміру образити вас, міледі.
– Ти говориш про легенди та шукаєш відповідей, – сказала Джессіка. – Бійся ж відповідей, які можеш дізнатися. Я знаю, що ти прийшла сюди, готова знову вчинити насилля, тому ховаєш зброю в корсажі.
– Міледі, я…
– Є маленька ймовірність, що ти зможеш забрати кров мого життя, – сказала Джессіка. – Але таким учинком ти завдасиш більше руйнувань, ніж можеш уявити у найгірших страхах. Знаєш, є дещо страшніше за смерть – навіть для цілого народу.
– Міледі! – благала Мейпс. Здавалося, вона ось-ось упаде навколішки. – Зброю надіслано тобі як дар, якщо доведеш, що ти – саме Та.
– Або як погибель, якщо я цього не доведу, – сказала Джессіка. Вона сиділа з удаваним спокоєм, і це робило учениць Бене Ґессерит такими страшними в бою.
«Тепер ми побачимо, що вона вирішила», – подумала жінка.
Мейпс повільно простягнула руку до вирізу сукні та витягла звідти темні піхви. З них стирчало чорне руків’я з глибокими жолобками для пальців. Вона взяла піхви в одну руку, а руків’я – в другу, і витягла молочно-біле лезо, а тоді підняла його вгору. Здавалося, лезо мерехтіло та виблискувало своїм власним сяйвом. Зброя скидалася на двосічний кинджал, а лезо сягало двадцяти сантиметрів завдовжки.
– Ви знаєте, що це, міледі? – запитала Мейпс.
Джессіка знала, що це може бути тільки одна річ – славнозвісний арракійський крис[26], клинок, що ніколи не залишав планети, та й відомим був лише за чутками й плітками.
– Це крис, – відповіла вона.
– Не легковажте словами, – зауважила Мейпс. – Чи знаєте ви його значення?
І Джессіка подумала: «Підступне питання. Саме тому фрименка вирішила служити мені – щоб поставити одне-однісіньке запитання. Моя відповідь може спровокувати насилля або… що? Вона чекає на відповідь від мене: значення ножа. Мовою чакобса Шедаут зветься Тінню. А ніж – це „Творець Смерті“ на чакобсі. Вона починає непокоїтися. Я маю відповісти зараз. Затримка настільки ж небезпечна,
Крис (або керис) – національний яванський кинджал із характерною асиметричною формою клинка. Поширений по всій Індонезії, у Філіппінах та Малайзії.
