і ні, сір, – сказав Хават. – Ти ж чув, як Стілґар ужив його ім’я. Може, він казав про реальну особу?
– Служить двом володарям, – повторив Галлек. – Звучить, як релігійна цитата.
– Ти мав би знати напевно, – відказав Герцог.
Галлек усміхнувся.
– Цей Суддя Зміни, – сказав Лето, – імперський еколог – Кайнс… Чи не міг би він знати, де розташовані ці бази?
– Сір, – попередив Хават, – цей Кайнс – слуга Імператора.
– Але ж він далеко від Імператора, – сказав Лето. – Мені потрібні ці бази. Вони наповнені матеріалами, які ми могли б витягнути й використати для ремонту нашого робочого обладнання.
– Сір! – гукнув Хават. – Ці бази досі формально належать Його Величності.
– Погода тут достатньо погана, аби знищити будь-що, – відказав Герцог. – Завжди можна звинуватити в усьому погоду. Знайдіть цього Кайнса і з’ясуйте, чи ці бази хоча б існують.
– Ой, як небезпечно забирати їх собі, – сказав Хават. – Дунканові ось що було зрозуміло: ці бази або уявлення про них мають глибинне значення для фрименів. Якщо ми захопимо ці бази, то можемо віддалитися від фрименів.
Пол глянув на обличчя людей навколо них, побачив напругу, з якою вони ловили кожне слово. Здавалося, їх дуже схвилювало батькове ставлення.
– Прислухайся до нього, батьку, – тихо мовив Пол. – Він каже правду.
– Сір, – вів далі Хават, – на цих базах можуть бути матеріали, завдяки яким можна полагодити кожну деталь нашого обладнання – і все ж таки вони можуть бути поза зоною нашої досяжності зі стратегічних міркувань. Було б нерозумно робити такий хід, не дізнавшись більше. Цей Кайнс має суддівську владу, надану Імперією. Не варто забувати про це. Фримени також прислухаються до нього.
– Тоді зроби це делікатно, – сказав Герцог. – Я тільки хочу дізнатися, чи ці бази взагалі існують.
– Як забажаєте, сір, – Хават сів, опустивши очі.
– Гаразд, – сказав Герцог. – Ми всі знаємо, що на нас чекає попереду – робота. Ми до цього готувалися і маємо певний досвід. Знаємо, яка нагорода на нас чекає, і чудово розуміємо, що буде в разі поразки. Ви всі отримали завдання, – він глянув на Галлека. – Ґурні, для початку подбай про контрабандистів.
– «Маю я піти до відступників, що мешкають у спаленій сонцем землі!»[32] – виголосив Галлек.
– Одного дня я підловлю цього типа на відсутності цитати – і тоді він матиме абсолютно голий вигляд, – зауважив Герцог.
Гигикання луною прокотилося над столом, але Пол у ньому відчув напругу.
Герцог повернувся до Хавата.
– Установи ще один командний пост розвідки та зв’язку на цьому поверсі, Зуфіре. Коли підготуєш його, я хочу тебе бачити.
Хават підвівся й роззирнувся кімнатою, неначе шукав підтримки. Він розвернувся й вивів процесію з кімнати. Частина присутніх рухалася квапливо, шкрябаючи стільцями об підлогу, і, збентежена, збивалася в маленькі групки.
«Усе закінчилося збентеженням», – подумав Пол,
За Книгою Псалмів 67:7.
